У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми, готуючись до Великого посту, слухали притчу Господа нашого Ісуса Христа про блудного сина. І кожен з нас, слухаючи цю притчу, певним часом, певною мірою думає – я не такий, ось я до церкву ходжу, ось я молюся. І поряд з цим кожен з нас, у кожного з нас, у кожного з нас є період в житті, коли ми зраджуємо Бога, зраджуємо Отцеві нашому Небесному. Знову ж таки в певній мірі, в певний час, але не буває святої людини на землі. Всі ми тут на землі блудні діти Господа Бога нашого. І найважливіше – опамʼятатися, так, як написано про блудного сина, який прогуляв усе, що батько дав йому, розтратив, і написано – опамʼятався і повернувся додому до батька.

Ми живемо спокійним життям, у кожного своя сімʼя, родина, проблеми, молимося, трудимося, боремося і в цьому повсякденному житті, в турботах важливо інколи зупинитися і опамʼятатися, задуматися над своїм життям, над тими повсякденними проблемами, чи дійсно вони важливі для нас? Чи, можливо, вони заважають нам у дорозі до Бога, до Отця, заважають нам повернутися до дому Отця нашого Небесного, до Його милості, до Його любові.

Саме для цього і є час Великого посту, щоб ми зупинилися і задумалися над своїм життям, над своїми вчинками. Бо може бути таке, що той, кого ми осудили, він навернеться до Бога, і Бог прийме його, як блудного сина. А ми можемо залишитися поза домом, як той слухняний син, який працював весь час і образився, що блудний син шанований батьком. Де ми? Чи з Богом, чи в покаянні? Чи в гордині, чи в суєті? Саме це ми повинні будемо осмислити в дні Великого посту. Саме це сьогодні хоче розказати нам Господь у Своїй притчі про блудного сина. Але тільки від нас, від кожного особисто залежить, як ми прийдемо до Отця Небесного, з яким покаянним серцем ми станемо перед Його лицем. І Бог готовий прийняти нас, тільки від нас залежить чи зможемо ми зупинитися в цій суєті, у війні й осмислити наше з вами життя, життя у боротьбі, в праці, в молитві, і прийти до Бога. І тільки з Богом, і тільки з Богом ми зможемо спасти свої душі, врятувати нашу Україну і перемогти, перемогти не просто окупантів нашої землі, а перемогти усяке зло в нашій Церкві, на нашій землі й у нашій Україні.

Хай Господь допоможе нам у цій боротьбі, духовній і фізичній. Хай Господь прийме наше покаяння й осмислення нашого життя.

Боже благословення на всіх вас!».