Сьогодні, 22 травня, Свята Православна Церква відзначає свято в пам’ять перенесення мощів Святителя Миколая. Настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Улюблені во Христі браття і сестри! Сьогодні велике свято у всьому християнському світі, сьогодні велике свято у нашому храмі – це наше храмове свято перенесення мощей Святителя Миколая.

Сьогодні велике свято у мене особисто. Бо на моє привітання «Христос Воскрес!» відповідає цілий храм: «Воістину Воскрес!». І це велика радість відчувати молитовну єдність. І напевно в цьому і є великий сенс, великий зміст сьогоднішнього свята.

В 11 столітті християнський світ потерпав від нападів сарацинів – мусульман. І для того, щоб врятувати мощі Святителя Миколая, його було перевезено морем з Мир Лікійських (сучасна Туреччина) в місто Барі в Італії. Там і сьогодні зберігаються святі мощі у католицькому храмі.

Ми звикли з дитинства розділяти на добрих і злих. Хто старше покоління дуже добре пам’ятають як казали: «А хто – наш? А хто не наш, а хто – чужий?». Дивишся кіно, і тут наші, а тут ні. Не наші – це хто?

Ми всі люди, діти Божі. Чи християни, чи навіть мусульмани, чи навіть невіруюча людина хоч вона і не вірить у Бога, але залишається Божою дитиною. І Христос прийшов у цей світ, щоб ділити не на своїх і чужих. Бо Він зціляв навіть тих, хто не належав до іудейської родини. Він спілкувався з тими, нещодавно ми читали про Самарянку, з ким інші не хотіли спілкуватися. Він єднав людей навколо себе, розділяючи тільки на добро і зло.

Святитель Миколай – це той святитель, який теж єднає весь світ, розділяючи тільки на добро і зло. Зло, яке не приймає він, і добро, яке сіє він навколо себе.

Його мощі були перенесені з православного храму в католицький храм, а ми православні святкуємо це. Можливо для когось це виглядає дивно, але я продовжу дивувати вас. Мощі його зберігаються у католицькому храмі, але туди католики впускають православних, щоб православні відслужили літургію, помолилися біля мощей святителя.

Чи змогли б, наприклад, ми православні впустити у свій храм католиків. Ой який би шум піднявся, це осквернення. І не розуміємо ми, що потрібно єднатися навколо любові. І це не значить, що ми маємо ставати католиками, а католики ставати православними. Це значить, що ми повинні ставати істинними християнами.

Я сьогодні згадав ще одну цікаву історію із свого власного життя.

Розповідав мені наш прихожанин – киянин, який часто приїжджає з Києва до нас помолитися із своєю дружиною і своєю дитиною. Він – католик, а дружина – православна. І коли родилася в них дитина, він сказав: «Я похрещу в православній вірі, бо моя дружина православна». Ми хрестили дитину в нашому храмі.

Але я ще більше здивую вас, там під Києвом він побудував гарний і величний храм. Католик за свої гроші побудував православний храм. Я його питаю: «Як так вийшло?». І він мені розповідає: «Я прийшов до свого єпископа і кажу, що хочу побудувати храм. А єпископ запитав мене, чи в моєму селі є ще католики? Та ні немає, всі кругом православні. Так кому ти храм будеш будувати?! Собі? Виходить так – тільки собі. І католицький єпископ поблагословив мене будувати православний храм для людей, а значить і для Бога. Бо коли для себе – це тільки для своєї гордині, щоб потішити свою власну гординю. А коли для людей, то значить і для Бога».

І тоді цей спонсор пішов до тодішнього Патріарха Філарета і з його благословення побудував у своєму селі православний храм. І сьогодні там проходить православна служба.

Христос єднає нас усіх у своїй любові молитвами Святителя Миколая, який осінню, наприклад, роздає усім дітям подарунки. І не вірю я, щоб він питав у дітей, якої вони віри чи їхні батьки. Він просто сіє добро, роздає подарунки всім потребуючим. І всім потребуючим сьогодні Святитель Миколай дарує свою божественну благодать своїми молитвами. Я вірю в це.

І саме з цією вірою радіє моє серце, що нарешті молитвами Святого Миколая у нашому храмі з’явилися  ви – люди, прихожани. Бо саме у вас, у людях справжня Церква Христова.

Був час, ми пережили цей час, коли я вітався «Христос Воскрес!», а храм був порожній. І говорили дуже багато між собою священики – ой як повернути до храмів людей, люди ж звикли дивитись вдома онлайн-трансляцію. І тоді я, буквально вчора говорив священикам – отці, повірте, дуже легко, бо як і ми заскучали за прихожанами, так і прихожани, я вірю в це, заскучали за храмом. І скільки б не обмежували нас, скільки б не забороняли нам, скільки б не обмежувала хвороба нашу волю і свободу, не можливо обмежити нашу віру, не можливо заборонити.

Із сьогоднішнього дня вступили у силу послаблення і наші храми будуть переповнені. Я вірю у це. І ще більше буде людей, як до цього вірусу.

Випробування цією хворобою ще не завершилось. Ми будемо дотримуватись всіх належних заходів. Ми будемо берегти себе, бо написано – береженого Бог береже. Але з Богом і тільки з Богом наше спасіння.

Молитвами Святого Миколая Чудотворця буде мир між нами християнами, хай буде здоров’я у всьому світі, хай буде мир і злагода, і Боже благословення на нашому храмі, щоб у нашому Миколаєвському храмі завжди було багато людей і світло Божої любові.

Христос Воскрес!».

«Воістину Воскрес!», – відповідають прихожани храму святої Покрови.