Сьогодні, 12 липня, свято первоверховних апостолів Петра і Павла. Сьогодні також закінчується Петрівській піст. Настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Улюблені во Христі браття і сестри. В цю неділю ми молитовно згадуємо святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Двох простих людей, один із них був рибалкою (Петро був простим рибалкою), інший вивчав богослов’я, але теж був простим пересічним юнаком. І ось ці прості люди удостоїлися того, що ми сьогодні молимося за них і до них, що ми сьогодні шануємо їх, як святих, первоверховних, перших апостолів.
Апостол Петро дійсно був одним із перших кого покликав за собою Господь Наш Іісус Христос. Але коли глянемо на ікону Тайної вечері, де Іісус Христос вечеряє зі своїми апостолами, ми не знайдемо там Павла тому, що Павло удостоївся апостольської честі набагато пізніше. І що єднає цих двох апостолів, першого і крайнього, якого покликав Господь? Що єднає їх сьогодні, що ми разом шануємо їх в один день, що ми разом їх називаємо первоверховними?
Перш за все – це дійсно духовна велич, духовна благодать, яку вони отримали від Господа Нашого Іісуса Христа і понесли до людей, понесли нам з вами слово і діло. І по всьому світу засяяло світло Христової віри завдяки саме Петру і Павлу, посланнями яких ми і сьогодні зачитуємося.
Але поряд із духовною величчю, із глибиною духовного слова, яке дарували нам святі Апостоли від Іісуса Христа, апостол Павло у сьогоднішньому Євангелії хвалиться своєю неміччю. Він розповідає, хто слухав уважно, які негаразди і випробування він отримав, несучи слово Господнє у світ. Скільки разів били його і бичували, скільки разів корабель його тонув. І саме в немочі виявлялася сила Господа Нашого Іісуса Христа.
Якщо ж ми вчитаємося у життя апостола Петра і в нього було таке падіння, після котрого, здається, людина вже не може піднятися. Він відрікся Господа свого… Це страшний гріх, але саме в цій немочі виявилась сила Божої любові і Божої благодаті на апостолі Петрі. Господь, коли Воскрес, питає його: «Чи любиш ти Мене?». Раніше апостол Петро говорив – так, люблю найсильніше, найкраще і я Тебе ніколи не зраджу. Тепер же він відповів: «Так, люблю». Простих два слова, які змивають всі гріхи, всі наші падіння і всі наші слабості укріпляють, дають силу Господа Нашого Іісуса Христа.
Апостоли Петро і Павло єднаються в немочах своїх і в любові до Господа Нашого Іісуса Христа.
Ми всі немочні у цьому житті, нас переслідують гріхи наші, лінь, безсилля, боротьба з тим, чи іншим гріхом, життєві проблеми насідають на нас і часто ми не встигаємо помолитися, не встигаємо до храму і все це переслідує нас. І совість мучить нас. Але саме цим, саме своїми немочами хвалився сьогодні апостол Павло, саме в цих немочах проявилася сила і апостола Петра. Саме ці немочі тримають нас у цьому світі у вірі в Господа Нашого Іісуса Христа. Саме в цих немочах і ми біжимо до храму, коли вже не сила терпіти, саме в цих немочах ми молимося вечорами і ранками і просимо Божої милості. Саме в цих немочах проявляється наша любов до Господа Нашого Іісуса Христа.
І саме тому не хваліться в цьому житті ні чим, чого досягнули ви, що дарував вам Господь. Хваліться тільки своїми немочами і в цих немочах ви відчуєте, як до вас приступає Сам Бог, як до вас приходить сила Його, Його благодать. І в цій благодаті, і в цій силі ми знову будемо піднімати голову, молитися знову і знову.
Ми живемо в цьому світі, вирощуємо плоди земні, ростимо дітей, будуємо будинки і славимо Господа Нашого Іісуса Христа за Його благодать, за Його любов, яку проявляє Він на нас немічних. Ту любов, яку Він проявив і на Своїх апостолів Петрі і Павлі.
Боже благословення на всіх вас!».
«Спаси Господи!», – відповідають прихожани храму святої Покрови.
