30 вересня свята Православна церква молитовно згадує великомучениць Віру, Надію, Любов і матір їхню Софію. У цей день отець Олександр звернувся до прихожан храму святої Покрови з такою проповіддю:

«Софія була благочесною і доброю у житті, народила трьох доньок і дала їм ім’я християнських чеснот – Віри, Надії і Любові. Дуже рано ставши вдовою, вона сама виховувала доньок у любові до Бога і ми знаємо всі їхню мученицьку смерть і коли ми читаємо про це, то нам здається чи можливо це перенести таким юним дівчаткам, яким було 12, 10 і 9 років.

Ми запитуємо у Господа нашого Іісуса Христа звідки у дітей з’явилась сила проявити таку мужність і сміливість. Господь наш Іісус говорить: «Хто хоче йти за мною, хай зречеться себе, візьме свій хрест і йде за мною».

Зректися себе – це значить залишити свої темні, гріховні думки, не дозволяти собі, чи принаймні старатися не дозволяти собі ніяких гріховних слів і тим більше вчинків. Взяти свій хрест – це значить змиритися з тим, що ми маємо. Пам’ятаємо праведного Йова, коли його дружина, люблячи його, бачачи як він мучиться все ж сказала: «Прокляни Бога і ти помреш». На що він відповів: «Безумна ти, невже ми добре будемо приймати від Бога, а злого не будемо приймати».

Отже ми повинні взяти наш хрест і йти за Господом тому, що тільки Він є шлях до Отця Небесного і Він прийшов, щоб нас до Нього провести і нам допомогти. Тільки ми повинні самі цього захотіти.

Усі християнські історії як ця, кожне слово Святого Письма має велику науку для нас, є великим повчання і великим уроком. І те, що сталося на початку другого століття під час царювання імператора великого гонителя на християн Адріана.

Але ця наука потрібна нам і сьогодні, щоб ми вчилися такій вірі у Господа, такій надії на Нього, довіри до Нього і такій любові, щоб ми могли пожертвувати нашими земними благами, нашими земними спокусами, щоб ми могли відректися від себе. Тобто освячувати себе. Бог каже через пророка Ісаю: «Будьте святі, бо і Я святий».

Велика для нас наука ще в тому, що на скільки діти були виховані своєю мамою, маючи такі імена християнських чеснот, були виховані у цих чеснотах і через те, маючи тверду віру, вони проявили таку вірність, таку хоробрість і таку пожертву заради Бога.

Не відреклися від Нього, хоча ми знаємо, що їм були обіцяні всякі земні блага на що вони не спокусилися. Їх залякували, але вони не злякалися і з радістю відійшли до Господа.

Молімося ж, дорогі браття і сестри, щоб Господь заступництвом великомучениць Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії дарував нам таку ж мудрість, щоб Він зміцнив нас у нашій надії і вірі. Щоб Він дав нам сили нести наш хрест і дав сили побороти всякі труднощі і негаразди у нашому житті і щоб ми удостоїлися отримати нев’янучий вінець Слави Божої і увійти в Царство Небесне. Амінь!

Боже благословення на всіх вас».

Також отець Олександр привітав у цей день іменинниць. Многая і благая літа!