У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Улюблені во Христі браття і сестри. Сьогодні Господь Бог наш Іісус Христос розповідає нам, учням своїм і всім нам притчу про сівача. Єдину притчу, яку Сам же і роз’яснює учням своїм і нам з вами.

Ми всі розуміємо слова про сівача, бо кожен з нас, якщо не город, то хоча б грядочку садили біля своєї садиби, чи навіть під під’їздом садили квіточки, чи картоплю (в Ніжині всі картоплю садять). І сіємо ми з надією на урожай щедрий, адже не кидаємо ми в землю насіння і думаємо – та, як буде. Ні, завжди ми віримо, що буде гарний урожай і вродить картопля, чи вродить зерно, яке ми вкладаємо в землю.

І Господь розповідає про такого сівача. Але розповідає про те, що впало одне зерно при дорозі, інше в кам’янистий ґрунт, а інше в терни і тільки одна зернина впала в добру землю. І те зерно розклювали птиці, те засохло, як тільки сонечко зійшло, і тільки одне зерно, те, що в добру землю впало, дало щедрий урожай. І Господь говорить, що це зерно – це слово Боже, яке Він сіє в наших душах і розділяє нас з вами людей на чотири категорії: одні слухають і тут же забувають, інші слухають і приймають слово Боже, але в життєвих турботах це слово зникає в їхніх душах і серцях, інші приймають слово Боже, але як тільки приходять випробування вони забувають про нього.

І якби нам з вами хотілося сьогодні, щоб ми були тим родючим ґрунтом в якому проростає слово Боже і дає добрі плоди і для Бога, і для нас з вами. Але подумаймо ми над своїм життям. Я впевнений, що кожен з нас може згадати в своєму житті і ті турботи в яких ми забували про те, що є Вічність, що є Боже навчання. І інколи в турботах, інколи в радостях забували прийти до храму Божого. Як часто ми були тим кам’янистим ґрунтом, чи ґрунтом при дорозі.

Життя складне і цьому складному житті ми теж різні, але не дивлячись на це Господь засіває у наших серцях слово Боже. Він сіє по всій землі і в кожному серці засіває віру і надію на майбутнє, не дивлячись на те, які ми сьогодні. Чи серце наше тверде, як камінь, чи заросло бур’янами проблем життєвих.

Господь, як щедрий сівач, не жаліє слово Боже. І тільки від нас залежить, яким буде цей урожай і від нас залежить чи дамо ми добрі плоди покаяння, віри, надіє, любові Господу нашому, нашому сівачеві.

Тож розчищаємо наші серця і душі від бур’янів повсякденних турбот, від того каміння, яке обтяжує наше життя і наше серце. А Господь – щедрий сівач, хай буде завжди з нами і засіває наші серця словом і Своєю Божественною любов’ю. І тоді буде щедрий урожай і духовний, і матеріальний в нашому житті.

Боже благословення на всіх вас».

«Спаси Господи», – відповідають прихожани храму святої Покрови.