У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь! Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні Господь наш Іісус Христос розказує фарисею і нам з вами хто є наш ближній, кого ми повинні любити і кому допомагати. Розповідає у притчі, яка говорить сама за себе. Про чоловіка, який попався розбійникам, які обікрали його і побили, і ледь живого покинули при дорозі. І прийшлося по тій дорозі йти священику і він пройшов мимо. Ішов левит, поглянув і теж проминув помираючого чоловіка. Йшов самарянин і допоміг цій людині. На цьому я хочу трішки зупинитися.
Самарянин і євреї – це народи із одного кореня, але які люто ненавиділи один одного. І в поясненні до Тори євреїв є навіть такі слова, що дозволялося євреям не допомагати самарянам. Тут же Господь говорить про самарянина, саме самарянин допомагає бідній помираючій людині, єврею.
Господь кидає виклик тому фарисею, який підійшов до нього і всім євреям, які слухали Його.
Щоб ви зрозуміли, от сьогодні у нас на сході йде війна, і ось сепаратист, уявіть собі, лежить побитий, той російський найманець, який прийшов на нашу землю вбивати нас з вами, лежить побитий. І ми проходимо дорогою і ми повинні допомогти цій побитій людині. Ми ж дуже часто чуємо сьогодні – не простимо. Господь же навчає – прощайте один одного.
Буквально вчора ми згадували, молитовно згадували всіх заморених і убитих голодом українців, штучним голодом. Нас, як націю, нас як народ гречкосіїв на цьому чорноземі, який може нагодувати пів світу, морили голодом, забирали останню зернину із хати. І не дозволяли нікуди виїхати, щоб десь знайти крихту хліба, села оточували російські війська, щоб не випустити селянина із села і люди помирали з голоду, і люди їли один одного…
І ось нам говорять, що той, хто є нашим ворогом, але поряд з нами – він є нашим ближнім. Чи змогли б ми сьогодні поділитися своїм хлібом з тим, хто відбирав цей хліб у наших батьків? Це важко, це дуже важко і по-людські майже неможливо зробити, зрозуміти. Але по-Божому саме так, як християни ми повинні поступати, бо так поступив і сам Господь наш Іісус Христос, коли на хресті прощав тих, хто розпинали Його. Йому цвяхами прибивали руки і ноги до хреста, і Він з хреста молився за тих, хто прибивав руки і ноги – Отче, прости їм. Це важко, але саме цим ми перемагаємо як християни – добром і любов’ю. Любов’ю ми просвітимо світ, добром і щедрістю своєю переможемо усяке зло. І зло, яке зі Сходу йде, і зло внутрішнє наше, яке наповнює наше життя, і те зло духовне з яким вже від віку бореться цей світ і ми сьогодні у цій боротьбі. Тільки так, тільки милосердям, тільки любов’ю.
Наш ближній – це той, хто поряд з нами і не важливо якої він національності, якої він віри, яких він переконань. Віддаймо йому половину свого хліба, половину свого серця, половину своєї любові і цим переможемо. І я сьогодні, як Господь сказав цьому юнаку, кажу і вам – ідіть у світ і робіть так і ви, добро сійте ближнім своїм, цим спасете себе, спасемо один одного.
Боже благословення на всіх вас!».
«Спаси Господи», – відповідають прихожани храму святої Покрови.
