У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь. Улюблені во Христі браття і сестри, готуючи нас до Святого посту, Свята Православна Церква нагадує сьогодні нам про Страшний суд, про Суд Божий, який буде над кожним із нас. І ми всі знаємо про це, повірте, навіть ті хто у Бога не вірують бояться Страшного суду.
І ми, хто вірує в Бога, хто молиться, хто ходить до храму Божого, і ми страхаємося того страшного дня, коли ми станемо перед лицем Господа нашого Іісуса Христа. Але дуже часто, страхаючись того дня, ми надіємося на Божу любов, ми віруючі і ті хто не вірує говоримо – Бог же є любов, чого нам боятися? Його Божественна любов простить нам всякі гріхи, Його Божественна любов покриє все те погане, що ми зробили у цьому житті.
І як воно цікаво виходить, минулого тижня, слухаючи про Блудного сина, ми говорили і в думках своїх думали про Божу справедливість. Як же справедливо потрібно було вчинити з блудним сином.
Сьогодні, коли ми чуємо про Божий суд, ми хочемо, ми плекаємо надію на Божу милість. І де ж насправді та золота середина, та істина між справедливістю і Божим милосердям? Божа любов проливається на всіх нас, але чи ми живемо в цій любові, чи впускаємо ми цю любов, Божественну любов у своє серце? Чи живе у нашому серці, чи впустили ми Бога у своє життя. І саме тому сьогодні Господь, говорячи про Страшний суд, нагадує нам про нашу з вами любов, милосердя, милість.
Говорячи про Божу справедливість, чи Боже милосердя, про Божий суд, ми уявляємо собі Величного Суддю, який має право судити, чи милувати нас. Але чи можемо ми уявити собі того суддю нашим ближнім, бідною, нещасною людиною, яка вчора просила у нас хліба, а ми відмовили їй. І ось цей суддя сьогодні стане перед нами з очима і гляне на нас поглядом того бідного, нещасного, голодного якому ми відмовили у хлібі, якого ми не напоїли, водички не подали. Цей суддя сьогодні стане перед нами нашим ближнім, який хворіє, а ми не поспівчували йому. Цей суддя сьогодні стає перед нами тим в’язнем якого ми осуджуємо – правильно його Господь покарав. Ми осуджуємо ближніх своїх, але самі надіємось на Божу милість. І де тут золота середина?
Живімо так, ніби поруч з нами завжди Бог в нашому ближньому, голодному, чи хворому, якому ми своєю любов’ю повинні допомогти і тільки тоді ми зможемо надіятися на Божу любов до нас.
Пустіть у своє життя Божу любов, щоб коли Господь прийде до нас судити, щоби Його суд з’єднався з нашою любов’ю, Його справедливість розтанула в нашій любові. Тоді і тільки тоді ми можемо надіятись на Божу милість.
Хай же Божа милість і Божа любов поселиться сьогодні в наших серцях, в нашому житті, в повсякденному, буденному житті, бо тільки в цій любові може бути справжній піст православного християнина.
Боже благословення на всіх вас!».
Також 7 березня отець Михаїл і отець Олександр привітали Анну Шелепун з днем народження. Многая і благая літа! Анна псаломщиця у Покровському храмі вже близько 30 років.
