У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь. Улюблені во Христі браття і сестри, ми стоїмо на порозі Великого посту. Сьогодні Свята Церква нагадує нам, що де скарб наш, там і буде серце наше.
Задумаймося сьогодні перед нашим духовним подвигом, а де наш скарб, справжній скарб? Чи на банківському рахунку, і там буде наше серце сьогодні, чи під подушкою у хустинку замотаний, і там буде наше серце. Чи справжній наш скарб у Бога, у Господа нашого, у Вічності, у Його вічній любові, в Його вічній благодаті.
І якщо скарб наш там у Божій любові, то і там буде наше серце, там, де жили наші перші прабатьки Адам і Єва. У райському Едемському саду з Богом спілкувалися і бачили Бога. І коли согрішили вони, то були вигнані із раю. І з того місця, де дійсно найсправжніший наш скарб, найдорожче наше багатство. І ми всі позбулися цього скарбу, коли согрішили перші Адам і Єва.
І ми як духовні істоти сьогодні розриваємося між гріхом і праведністю, між злом і добром. Тіло наше притягує нас до землі, до матеріального, до того скарбу, який дійсно під подушкою, чи на банківському рахунку. Але душа не задовольняється цим і скільки б мільярдів не здобули ми тут на землі, душа завжди буде незадоволена, чогось не вистачає.
Не вистачає того духовного, найціннішого скарбу – скарбу Божої любові. І душа тягнеться до неба, а тіло нас притягує до землі. І ми розриваємось між небом і землею, між духовним і матеріальним. І що робити нам бідним у цій ситуації? Церква закликає нас – попостуй.
Усмиряймо наше тіло для того, щоб звільнити душу, для того, щоб ми здобули, повернули собі той скарб, найцінніший скарб, небесний скарб.
Саме для цього, для того, щоб ми тут на землі збирали скарби духовні, скарби вічні, скарби, які ніхто не зможе у нас вкрасти, чи відібрати, Свята Церква установляє піст. Але непросто обмеження в їді. Якщо просто обмеження в їді це ж буде просто дієта, це не піст. Перш за все це щире покаяння, щире покаяння перед Богом і один перед одним.
Адже чому позбулися скарбу, духовного скарбу наші предки Адам і Єва? Так, вони согрішили, але виникає питання – чому Бог не простив їм, адже ми говоримо, ми повторюємо десятки разів, що Бог милостивий, ми надіємося на Його милість, ми чекаємо Його милості. Чому ж Бог Всемилостивий і Всемилосердний не простив маленького гріха Адаму і Єві? Вчитаймося сьогодні вдома ще раз в Євангеліє і Біблійну історію про Адама і Єву.
Коли вони согрішили, вони втратили мудрість, Божу мудрість. Заховалися від Бога, не зрозуміли, що від Бога не заховаєшся. І коли Бог запитав: «Що сталося?». Вони не розкаялися у своєму гріху. Адам звернув гріх на Єву: «Боже, це не я, це жінка спокусила мене». А вкінці ще й додав: «Яку Ти дав мені». Отже Бог виявляється винний у гріху, а Бог, як люблячий батько чекав одного слова – прости мені. Бо Він любить нас, Він любить нас такими,б якими ми є. Єдине, що чекає Він – щирого покаяння.
Саме тому наш піст заключається перш за все в прощенні один одного і в покаянні один перед одним. Казав Лаурентій Чернігівський: «Ви можете їсти що хочете, людей, ближнього свого не їжте». Ось головне у Православному пості. І саме тому ця неділя сьогоднішня називається Прощеною Неділею.
Сьогодні ввечері о 4-й годині збираємося на вечірню службу Божу, по закінченню якої попросимо прощення в Бога і один в одного. Щоб зробити перший крок до повернення, до Раю, щоб зробити перший крок до свого найдорогоціннішого скарбу там на Небесах, щоб зробити перший крок в Святому Православному, в нашому пості.
І хай цей піст буде перш за все духовним постом, а тоді уже і матеріальним.
Ще і ще раз вітаю вас із початком посту і запрошую сьогодні о 16:00 почнеться Прощена вечірня служба Божа.
Боже благословення на всіх вас!».
