У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь! Улюблені во Христі браття і сестри, Господь наш Іісус Христос, Бог сходить на землю у людському тілі, живе на цій землі, їсть і п’є, як проста людина, живе звичайним людським життям. У 30 років Він починає проповідувати про Царство Небесне, про місце святе, де будуть усі святі, всі люди, всі кому Господь Бог дарує життя, кожному приготоване місце на Небесах.
Напевно згадуєте ви, буквально декілька років назад, як наш президент, ставши президентом, сказав, що всі президенти. Можливо, це звучало смішно, чи серйозно, але сьогодні я хочу повторити його слова, тільки на рахунок святості. Бог створює нас усіх, Бог дає кожному з нас життя, щоб ми стали святими. І всі ми з вами сповнені Духа Святого є святі в потенції, потенційно ми всі святі. Для кожного з нас приготовлене місце у Царстві Небесному, у святому місці. Як ми використаємо цю потенціальну силу, цю потенціальну чистоту, яку дарує нам Бог, вже залежить від нас з вами.
І сьогодні у день, коли Православна церква святкує День усіх святих від віку прославлених, Господь говорить нам шлях, указує нам шлях, пройшовши який, ми зможемо зберегти ту святість, яку дарує нам Бог. І починається сьогоднішнє Євангеліє, чули ви: «Того, хто не відречеться Мене на людях, того не відречеться і Бог». Нам здається, що святість – це щось таке велике, недосяжне, але вона вже в наших серцях, в наших душах, в нашому житті. І Господь говорить – тільки несіть Ім’я Моє, не відречіться Його.
Нам здається, що ось, не дай Боже, релігійна війна і я на великих тортурах не зречуся імені Господнього. Але так говорив і апостол, апостол Петро – ніколи не зречуся. І за одну ніч тричі відрікся. Він розкаявся по тому, але злякався, злякався мук і страждань. Ми знаємо цю історію і, знаючи її, думаємо собі зараз – і я в тому числі, знаючи те, я не відречуся. Але, повірте, в житті кожного з нас буває момент, коли ми в простих буденних справах відрікаємося Христа.
Здавалося б, коли і де ми відрікаємося Христа? Перш за все, колись на зустрічі із студентами я розповідав їм про Бога і запитав: «Ви всі віруючі?». Всі підтвердили, що вони усі віруючі. І ось ви проходите Гоголівською вулицею і по вулиці майже десяток храмів з права, зліва, чи перехреститесь ви? Ми дорослі може і перехрестимося, але молода людина, йдучи по вулиці, я впевнений у цьому, дуже часто застидається своїх однокурсників. Підняти руку, щоб осінити себе хресним знаменом, коли поряд з тобою ідуть твої однокласники і можуть підняти тебе на сміх. Це інколи більший подвиг, ніж мученицький подвиг. Це дійсно підняти себе, визнати Господа нашого Іісуса Христа і не побоятися цього визнання. Ось хлопці, ви обідаєте в школі, правда? Інколи. Чи багато дітей у наших шкільних їдальнях можуть помолитися перед обідом? Я думаю, що ніхто цього не зробить тому, що однокласники піднімуть на сміх і навіть дитина, якщо і вірить, вона боїться цього. Це діти, а ми дорослі, наприклад, приходимо на весілля, сідаємо за стіл святковий. У нас у Ніжині чи помолимось ми перед обідом, весільним святковим обідом у ресторані? Та ми інколи і забуваємо, а інколи і боїмося цього, ніхто не хреститься, як я можу перехреститися…
Такі прості буденні приклади і такі відречення від Господа нашого Іісуса Христа переслідують нас повсякчас і повсякдень. Ми не помічаємо цього, нам здається, що тут немає нічого страшного, але сьогодні Господь говорить: «Хочете, щоб Я не відрікся від вас, не відрікайтеся від Мене, не відрікайтеся в цьому маленькому. Будьте зі Мною завжди, щоб і Я був з вами». Бо так день за днем, відрікаючись такими малесенькими поступками, ми відкидаємо Бога від себе і потому говоримо – чому Бога немає у моєму житті? Та ми самі відреклися від Нього, ми викидаємо Його із нашого повсякденного життя.
Господь створив нас святими, Господь робить нас святими, Господь для цього помер і постраждав на хресті, а ми відрікаємось Його. Хоча так просто сказати: «Так, я вірую в Господа свого Бога нашого Іісуса Христа і віру цю несу з гордістю у душі своїй, святій душі, у тілі своєму освяченому, освяченому тілі Богом Господом, в житті своєму, в повсякденному житті. Як і Господь Бог жив цим повсякденним життям, я утверджую цю віру». І тоді Бог буде, якщо ми не відречемося від Бога, Бог ніколи не відречеться від нас, Бог завжди буде з нами на кожному місці у всіх випробуваннях.
Хай же милосердний Бог буде з нами у всі дні життя нашого. Хай же Господь милосердний утверджує нас у святості, щоб усі святі, яких ми згадуємо сьогодні молитовно, прийняли і нас у свої молитовні обійми під свою молитовну опіку.
Боже благословення на всіх вас!».
Також отець Михаїл привітав з днем народження маленьку прихожанку Анну, яка ще в утробі матері кожної неділі ходила до церкви і зараз разом з мамою кожної неділі ходить до церкви. Многая і благая літа!
