У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми слухали Євангельську історію про зцілення Господом нашим Іісусом Христом біснуватої людини. Господь приходить у Гадаринський край, виганяє біса із біснуватої людини. Рятує, спасає людину від одержимості, навіть не біса, а легіона бісів, бо написано, що багато їх вселилося в нього. Спасає весь край той від зла, від зла, яке посилилося не просто у людині, а в тому краї. А люди, місцеві жителі просять Його відійти від них, покинути край їхній, покинути їх.
Історія, яка на перший погляд дивна і ми багато чого не розуміємо в цьому, але найголовніше я хотів сьогодні поговорити з вами про страх.
Останні роки наше життя наповнює страх: страх перед війною, ми боїмося за своїх дітей, за своє життя, за своє майно, ми боїмося за своє здоров’я, нас наповнює страх перед ковідом, перед цією хворобою, яка сьогодні забирає життя в мільйонів людей. Страх наповнював життя і тих гадаринських людей.
Щоб зрозуміли ви, уявіть собі ви ідете по вулиці, в темному переулку зустрічаєте ну не біснуватого, наприклад, п’яну людину. І з якою б сміливістю ми не жили, ми постараємося обійти цю людину, бо все одно там вглибині закрадеться страх – людина неадекватна, краще я обійду його.
Сьогодні Господь іде на зустріч одержимому, Він знає про його одержимість, більше того, Він бачить перед собою не просто людину, Він бачить легіон бісів. І Він сміливо іде на зустріч. Для чого Він робить це? Ну зрозуміло, щоб допомогти людині, але переш за все, щоб показати нам з вами – не бійтеся, з Богом нічого не бійтеся!
Апостол Павло пізніше напише: «Не дав нам Бог страху». Страх не від Бога. Будь-який страх, крім страху Божого, шкодить в нашому житті. Цей страх наповнив гадаринський край. І, боячись одержимого, гадаринські люди втратили Божий страх.
Виникне запитання у нас: «А що ж таке страх Божий?». Апостол Павло пізніше напише: «Страх Божий – початок премудрості». Страх Божий – це інший страх, і я впевнений, що ви зрозумієте, адже у кожного з нас у житті буває так, що ми боїмося образити свою рідну людину. Це теж страх, але це інший страх. «Я» не боюся своїх батьків, так як боюся п’яну, неадекватну людину, так, як боюся війни, чи боюся хвороби. Але «я» боюся образити їх, «я» боюся образити своїх рідних і близьких, «я» боюся образити Бога.
Гадаринські люди у страху перед нечистим духом, втратили страх Божий. І коли приходить до них Бог і виганяє духа нечистого, вони, боячись нечистого, не побоялися сказати Богові: «Відійди від нас». І для мене це найстрашніше. Це дивно і дійсно страшно – як так можна було зробити?
То давнішня історія, це відбулося 2 тисячі років назад, але скільки раз ця історія повторюється в нашому житті. Ми живемо в буремному житті наповненим злом і ненавистю, війнами і хворобами. Ми боїмося зла, ненависті, хвороб і в той же час ми ніби звикаємо до них.
І згадайте, ще недавно закінчився у нас радянський період, коли люди жили як у конслагері. Зранку до ночі трудилися, ще недавно я в Ніжин приїжджав, земля кругом Ніжина оброблялася, по пів року не платили зарплати. А до цього, ви знаєте, трудилися місяць, щоб можна було купити лікарської ковбаси, шматочок і то вистояти в черзі треба було. Ніхто не думав навіть тоді, що можна скласти гроші і купити машину. І скільки сьогодні людей з ностальгією згадують той час, той безбожний час, нелюдяний час. І скільки я навіть можу почути: «А як тоді було добре». І я думаю собі, слухаючи цих людей, і думаю – ви ж, як ті гадаринці, було погано при радянській владі, але хотілося б повернутися нам до тієї радянської влади. Ми боялися одержимого нечистими духами, але і Богові скажемо: «Відійди від нас».
А зміни, які приносить до нас Бог, і нас лякають, і нам здається: «Ой, Боже, як це так». Знаєте, коли витягнути нас із застояного, смердючого болота, із застояного, смердючого, але тепленького, витягнути на сонце, обмити, і ми знову захочемо назад туди в болото, там же було так тепленько. То нічого, що болото, ми звикли до нього. Як часто так буває і в нашому житті. Ми бачимо, як людині дають волю – Божу волю, бо Бог дає нам тільки свободу, щастя, любов, світло у нашому житті. А людина знову хоче у ярмо, туди у тепле болото. Відвертається від Бога.
Не будьмо, як ті гадаринці. З Богом завжди будуть зміни на краще, у світлі, в Божому світлі легше і краще, і спокійніше жити. Пам’ятайте про це. І якщо Господь прийде в наше житті, і звільнить нас від темряви, зла, від легіона бісів, які наповнюють наше життя, не відвертаймося від Бога, приймаймо всі зміни з радістю, приймаймо Бога і Його любов, і Його спасіння з радістю. І як той гадаринський біснуватий, написано, пізніше прийшли люди, а він сидить у ніг Господніх вже одягнений, при розумі. Будьмо завжди з Богом, у ніг Господніх. І як той гадаринський біснуватий, якого зцілив Господь, просився по тому іти з Ним, так і ми завжди ідімо за Богом. Господь не взяв його з Собою, Господь сказав йому іти додому і проповідувати. Він пішов додому і, написано в сьогоднішній Євангелії, усім розповідав, що сталося із ним.
Не кожен з нас живе в монастирі чи при церкві, але там де ми, отримавши
Божу благодать, світіться цією благодаттю, розповідайте про Божу благодать, про Його любов. Нехай Господь Бог наповнить ваше життя, життя наших рідних, нашого міста і нашої України, всієї землі, хай Господь буде з нами.
Боже благословення на всіх вас!».
