У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, я хочу сказати декілька слів сьогодні вам, які хвилюють мене, мою душу. Адже сьогодні ми продовжуємо святкувати Різдво Христове. Ще і ще раз вітаємо один одного – Христос Рождається! І ми відповідаємо голосно – Славімо Його!
І сьогодні ми чули цікаву історію, коли Іісус Христос входить в Єрихон і зустрічається Йому по дорозі сліпа людина. І от сліпцю кажуть – йде Іісус, Спаситель, Пророк. І він починає кричати: «Іісусе, Сину Давидів помилуй мене!». Його зупиняють: «Замовкни, не кричи!». А він ще сильніше викликує: «Іісусе, Сину Давидів помилуй мене!».
І я сьогодні порівняв ці дві події. Нам ніхто сьогодні не забороняє славити Христа, але це у нас. У цілому світі сьогодні інша ситуація, сьогодні безбожництво перейшло на інший рівень. Не забороняють вірити у Христа, більше того, навіть підтримують Різдво Христове, святкування Різдва Христового, але без Самого Христа, без Бога.
Як приклад, сьогодні в нас новий рік, новий рік, який ми рахуємо від Різдва Христового, але святкуємо перед Різдвом Христовим. І коли починаєш про це говорити, кажуть – та це нічого. Та як нічого? Та це ж неправильно. Відкрийте будь-яку листівку святкову, ви прочитаєте: «З Новим роком і Різдвом Христовим!». А що важливіше, що від чого ми рахуємо? Різдво від нового року, чи новий рік від Різдва Христового? Якщо задуматись, мало б бути навпаки – з Різдвом Христовим і з Новим Роком! Правда?
Такі хитрі, лукаві підходи. Навіть у Європі, в Азії святкують Різдво без Іісуса, а просто, щоб порадуватися, щоб подарунки принести один одному, забуваючи, що символізують ці подарунки – це дари волхвів Богові нашому. Забуваючи, що Різдво – це Народження Бога нашого Іісуса Христа. Забуваючи, що свято Різдва Христового – це свято зустрічі Бога тут на землі, в наших серцях і в нашому житті. Забуваючи, а можливо і спеціально, затираючи, як того сліпця сьогодні затирали і казали йому – мовчи, не кричи. А він підійшов радикально до цього питання: «Іісусе, Сину Давидів помилуй мене». Ще і ще раз виголошує він. Сьогодні і ми з вами підійдемо до святкування нашого і будемо ще і ще раз вітати один одного і пам’ятати про Бога нашого, маленьке Божественне Дитятко, Яке народилося для нас з вами.
І ще і ще раз на увесь світ будемо закликати і ніхто не зможе закрити нам рота – ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!».
