У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Улюблені во Христі браття і сестри, крок за кроком, день за днем ми наближаємося до днів Святого Великого посту. І в цьому році такі тривожні дні перед постом, хвилюючі дні, які сьогодні, напевно, хвилюють кожного українця, хвилюють ввесь світ.

В ці дні сьогодні ми читали притчу Господа нашого Іісуса Христа про блудного сина, яскраву притчу наповнену духовним змістом і підготовкою до святого посту.

Ми маємо яскравий приклад блудної дитини, сина, який розтринькав половину батьківського майна і прийшов розкаятися до батька свого. Ми маємо яскравий приклад слухняної дитини, сина, який разом з батьком трудиться на його господарстві, трудиться на користь батька, всієї родини. І ніяк не може простити того блудного сина, який прийшов попросити прощення.

Ми маємо приклад сьогодні і батька, який справедливо розділив своє майно між своїми дітьми. І коли блудний син повернувся до нього, він несправедливо нагородив його своєю любов’ю, всією повнотою своєї батьківської любові.

Колись ще в семінарії, я пам’ятаю, дуже часто задавали таке про вокативне питання: «Чи справедливий наш Бог?». І перше, що приходить на думку – звичайно Бог справедливий. Але насправді це не так. Наш Бог, Господь наш Іісус Христос не є справедливим. Господь наш Іісус Христос Він люблячий, Він милостивий. А любов, милість і справедливість – це різні речі. І Бог у притчі Отець поступає по милості своїй, Він батьківською любов’ю прощає блудного сина. Він батьківською любов’ю огорнув слухняного старшого сина, але не відбирає цієї батьківської любові і від блудного сина.

Бог є любов. І ця любов простирається над кожною людиною і над грішними теж. Бог є милість. І ми грішні діти Його сьогодні в ці дні, коли наближаємося до посту, надіємося і покладаємося на Божу милість, на Боже милосердя. Особливо в ці дні, тривожні дні, коли війна стоїть на порозі нашого дому, покладатися ми повинні, перш за все, на Божу милість і на Боже милосердя, на Божу любов і те, що Господь Бог убереже нас.

Звичайно ми покладаємося на наших хлопців-воїнів, які сьогодні в холодних окопах охороняють наше мирне небо і наших дітей. Звичайно ми покладаємося на зброю в їхніх руках. Але найбільше, найбільша наша надія на Божу милість і на Боже милосердя.

І сьогодні я не можу не говорити про те, що хвилює кожного з нас. Це те, що війна може початись в будь-яку хвилину. Сьогодні часто нам говорять дати нападу Росії на Україну, я вам скажу трішки по іншому свою думку – не вірте цим датам! Тепер поясню, що я маю на увазі.

Колись десь рік назад я освячував хату в наших ніжинських людей по сусідству в яких жив психічно хворий чоловік, ще і наркоман. І ось розказують ці люди: «Кожен день ми боїмося його, бо ця людина в будь-яку хвилину може перескочити через огорожу і з сокирою бігати по моєму дворі». Було навіть таке, що він кинув пляшку із запальною сумішшю у вікно своїм сусідам. Добре, що були вони вдома і погасили пожежу. Але кожен день і кожна хвилина – це велика небезпека тому, що ми не знаємо, що у голові нашого сусіда. Коли ми святили хату, вже поліція забрала ту людину.

Чому я згадав це? Сьогодні ми маємо такого ж сусіда, і ми не знаємо, що в них у голові. Розвідка щось там доповідає, якісь дні, якісь дати. Будьмо готові кожного дня і щохвилини. Таке життя сьогодні настало. І покладаймося на Божу милість. Те, що Господь Бог відведе від нас цю біду. Тому, що як би не було, негаразди – це завжди недобре. Ворожнеча – це завжди не від Бога, війна – це завжди кров і плач дитячий. І нікого не омине страждання і кров, навіть того хто сьогодні, можливо, живе в Україні і любить Росію і чекає «асвабадітелей». Вони перші потраплять під удар, бо прийдуть не просто «асвабадітелі», прийдуть загарбники із зброєю в руках, які не будуть розбиратися чи перед ними щирий українець, чи той хто любить Росію, чи перед ними молодий, чи старий, чи маленька дитина. Їм сподобається золота сережка у вусі вашої дитини і буде… Навіть не хочу говорити.

Будьмо готові сьогодні, готові перш за все духовно,  а духовно – це з Богом, це в молитві. Із Богом у молитві все буде добре. Це дуже добре розуміють наші воїни, коли кулі і уламки свистять над головою, покладаємося тільки на Бога. Будьмо готові в пості і в покаянні. Постуймо середа, п’ятниця, бо написано у Біблії – тільки постом і молитвою відганяється ворог.

Будьмо готові зустріти ворога, і з Богом, з Божим милосердям я вірю, що все буде добре на нашій землі. Я оптиміст, я вірю – все буде добре. Але споконвіків український господар, козак орав свою ниву, а на межі була затикана в землю шаблюка. Він готовий був захистити свою землю від ворога.

Кажуть, важкий час, але загляньмо в нашу історію – споконвіків з усіх сторін скубли нас, скубли нашу Україну, зазіхали на нашу землю, але ми вистояли. Ми вистоїмо і сьогодні. І найважливіше – не дивіться на дати, які нам назначають, нападе Путін тоді, чи тоді. Ми готові щодня і щохвилини. І молимося, постуємо, молимося за наших воїнів, постуємо за них. І Господь Бог, милосердний Бог буде милосердний і до нас з вами. Все буде добре, все буде Україна!

Боже благословення на всіх вас!».