У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафія з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, в цю неділю згадалося мені буквально сьогодні на літургії, як давно в 2014 році, коли почалася війна на нашій Українській землі, в інтернеті було відео, де російський загарбник із гармати стріляє по Донецькому аеропорту, по наших воїнах із такими словами: «Во імя Господа нашого Іісуса Хріста по хохлам, по укропам огонь!». І роблять вистріл.
Ще тоді в далекому 2014 році я сказав, у нас однакові храми, у нас однаковий священичий одяг, у нас однакові молитви, але у нас різний Бог. Ми однаково називаємо Його Іісус Христос, але наш Бог – це Бог любові, їхній бог – це бог війни.
пройшли роки. І ось недавно в інтернеті один із російських священників виступив проти свого патріарха Кирила і свої собратів у Христі, і повторив мої слова. Він сказав так: «Я не хочу причещаться с одной чаши с этими священнослужителями. У нас разный Бог, мой Бог – любви, ихний бог – бог войны».
Сьогодні Господь говорить про найголовніші заповіді у Священному Писані. І найголовніші заповіді для нас з вами – це заповіді любові. Любити Бога свого і любити ближніх. Ці дві заповіді є головними, найголовнішими в житті кожного християнина. я думаю, що ці дві заповіді є найголовніші, напевно, для будь-якої людини, думаючої людини. Але ці заповіді забули сьогодні нелюди, які прийшли на нашу землю, загарбники, фашисти, російські фашисти, які сьогодні збираються ще більшою навалою, ордою прийти на нашу землю. Їм здається, що вони злякають нас, але після крилатих ракет, які прилетіли в Ніжин, після Бучі, після Ізюму нас вже нічим не злякаєш. А найважливіше, ми віримо в Господа нашого Іісуса Христа, Бога любові. І з цією вірою ми молимося, трудимося і перемагаємо! І нас не здолає бог війни.
Сьогодні ж мене хвилює інше, те саме, але аспект інший. Скільки на нашій Українській землі ще є тих, які чекають руского міра. Скільки є тих, що, можливо, сьогодні захотіли б зустрічати цих нелюдів хлібом і сіллю. Тих, що вчора ходили на загарбаній землі й голосували за росію, рвали український паспорт. Чи люблять вони Бога? Чи люблять вони ближніх своїх? Чи любив Бога і ближніх своїх той священнослужитель, якщо можна його так назвати ,який був наводчиком в Гостомелі, який наводив ворожі ракети на своїх же прихожан. чи любить своїх ближніх і Бога той священнослужитель московської церкви, який здавав своїх прихожан загарбникам, вбивцям, насильникам… Я думаю, що вони не люблять ні Бога, ні ближніх своїх. Їхній бог – дух нечистий. І саме тому, я з упевненістю можу сказати – то сатанинська церква. Якщо їхня головна церква у москві болотного кольору і вся у червоних зірках і сатанинських знаках, то сатанинська церква. То церква ненависті і зла. Наша церква – церква любові і прощення. Їхній бог – бог войовничий, наш Бог – Бог любові.
І виникає питання – хто ж переможе в цій війні зла і добра, ненависті і любові? Чи може любов перемогти ненависть ,чи може добро перемогти зло? А я впевнений, бо ніколи ще зло не перемагало добро, завжди сонце сильніше від темряви. Але перед сходом сонця завжди буває найтемніший період, і цей період нам треба сьогодні пережити, перебороти. Бути готовими до того, щоб ще і ще раз ставати до борні і неважливо чи ця боротьба буде там на передовій, чи тут у тилу. Кожен на своєму місці, навіть діти сьогодні борються зі злом, малюючи свої малюночки, світлі малюнки добра і любові. Любов завжди перемагає, світло завжди розганяє усяку темряву.
Ми віримо в це, бо ми віримо Богу нашому, Який заповів: ЛЮБИ БОГА СВОГО І ЛЮБИ БЛИЖНЬОГО СВОГО. І ця любов переможе всяке зло і всяку ненависть.
З цією вірою живемо і боремося, і перемагаємо!
Боже благословення на всіх вас!».
Спаси Господи!
