У цю світлу неділю отець Олександр звернувся до парафіян храму святої Покрови з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Дорогі во Христі браття і сестри, коли ми слухаємо Євангельське слово, то ми по різному сприймаємо його. Ні для кого не секрет, що одні це слово приймають у своє серце і душу, для інших слово проходить поверхово.
Господь Іісус розповідає нам притчу, що це подібно до сіяча, який сіє зерно, як ми слухали з вами, одне зерно падає при дорозі і воно не сходить, його птахи клюють. Інше зерно попадає на кам’янистий ґрунт, швидко сходить, з’являються паростки, але як тільки починається спека, немає вологі, ці паростки в’януть. Інше зерно попадає там де будяки, там де бур’ян і воно заростає. А інше потрапляє в добрий ґрунт і зростає, і дає колос, і дає урожай. Ми розуміємо, що це мова про наше серце, про нашу душу, в якій ґрунт потрапляє слово Боже. Звичайно, ми всі усвідомлюємо, що одні люди приймають слово Христове з радістю, але потім або труднощі, або спокуси цього життя, багатство, влада та інші спокуси витісняють його. Інші з це слово не тримають у собі через свої труднощі й проблеми, інші турботи. А справжні християни – це ті, хто тримає це слово у собі, хто слухає слово і виконує ці заповіді. І тільки така людина, тільки такий християнин може принести справжній духовний плід для себе і піти за Христом, і показати приклад, і повести за собою інших.
Ось про це ця притча. Ще ми з вами чули слова Господа нашого Іісуса Христа, Який повторив слова пророка Ісаї: «Ці люди очима дивляться, та не бачать, вухами слухають, та не розуміють, бо затверділо серце їхнє». І я хочу закінчити розмову про цю притчу фразою, колись ми з вами згадували, протистанський теолог, богослов, пресвітер 17 століття, німець Йоганн Арндт написав книгу «Про істинне Християнство». Ми також згадували, що з такою назвою є книга нашого освітителя Тихона Донського – єпископа 18 століття, який також написав книгу під такою ж назвою «Про істинне Християнство». Ми не будемо говорити про зміст тієї книги, а для нас важливе сама назва цих книг. Якщо є істинне християнство, значить є і, м’яко кажучи, і не зовсім істинне. Або сказати конкретніше – псевдо християнство. Ось це перекликається із цією притчою, яку ми сьогодні слухали, яку говорив Господь Іісус Христос. І ми також знаємо, що багато хто може сказати: «Бог в мене є в душі. Якщо в душі є Бог, значить непотрібно присвятити дві години за сім днів і сходити до церкви, молитися, вивчати слово Боже. Якщо в душі є Бог – цього вже досить». Скоріш за все, що це не зовсім істинне християнство.
І, згадавши про книгу Йоганна Арндта, на останній сторінці його книги є такі слова, які підводять підсумок усієї книги: «Якщо ти християнин помазаний Духом Божим, то ти повинен прийняти Ісуса у своє серце, ти повинен пустити Його, щоб Він там жив, щоб Він панував у тобі, щоб він керував тобою. І дивись, щоб твоє християнство не виявилось лицемірством».
Ще я хочу згадати, що сьогодні Православна Церква згадує пророка Осію, напевно всім вам відомого, це один із дванадцяти малих пророків. Малих не тому що не важливих, а тому що їх писання порівняно з іншими великими досить маленькі. Я вам раджу його прочитати, там всього 14 глав, це можна прочитати протягом коротенького часу. І це пророк, який жив близько 800 років до народження Іісуса. Його пророцтво полягає у звинуваченні своїх співвітчизників, і співвітчизників різних: і священників, і тих, що владу мали, і простого народу. Осія звинувачував їх у їхньому ідолопоклонстві, в тому, що вони відвернулися від Бога. І сама доля пророка Осії, єврейською мовою його ім’я Ошеа, що перекладається «Спасіння Господнє», він одружився на жінці-блудниці, одружився на такій жінці, що в той час люди, які себе поважали, близько б до неї не підійшли. Але це був і символічний жест, оскільки пророки часто використовували такі зримі образи, щоб показати людям якісь духовні речі і виконували, певною мірою, пантоміму. І от ця його дружина йшла і повернулася в негідному стані, але він її прийняв, простив і цим самим хотів викликати трепет у свого народу. Щоб народ звернув очі свої до Господа, щоб ця його дружина асоціювалася із самим народом, і як Господь поступає із грішниками. Тобто пророк Осія звинувачує людей у їхньому ідолопоклонстві і відступі від Бога, і одночасно закликає їх покаятися. І водночас говорить, що Господь милостивий.
Усім напевно відомі слова: «Милості хочу, а не жертви». Це з пророка Осії і те, що Господь Іісус потім повторив його слова: «Милосердя хочу, а не жертвоприношення».
У пророка Осії також відомі слова: «Пекло, де твоє Жало? Пекло, де твоя перемога?». Ці слова повторюються під час Пасхальної літургії. Вони якби передбачають духовне зцілення людей, передбачають воскресіння і спасіння людей через жертву Христову.
Коли ви будете читати книгу пророка Осії, то ви будете вражені як він показує Бога, Який страждає за зраду свого народу. У древніх ізраїльтян сама назва «завіт» перекладається як «союз, договір». І цей союз Бога з людьми розглядався, як шлюбний союз, як союз сердець. Бог не подавляє людину, Бог проявляє любов цим союзом. А коли людина чинить зло, коли людина чинить гріх, беззаконня – це зрада Бога, зрада Божої любові, це роз топтання Божої любові до нас.
І останнє, коли будете читати книгу пророка Осії, то маємо розглядати не тільки ті події, які були тисячі років тому, а дивитися на це пророцтва з позиції сьогоднішнього дня, з позиції нас усіх, всього людства 20-21 століття. Ця книга про нас. Взагалі все Святе Письмо, кожне слово Іісуса ми маємо сприймати через призму сьогоднішнього дня і вважати, що воно відноситься до нас.
Нехай же слово Боже поселиться у душах наших і дає свої духовні плоди. А книга «Про істинне Християнство» має кожного спонукати подивитися на себе, а не осуджувати ближнього, бо пам’ятаємо слова Іісуса, що перш ніж вийняти скалку в оці ближнього свого, вийми колоду зі свого ока. Амінь.
Боже благословення на всіх вас!».
Спаси Господи!
