У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні Господь наш Ісусус Христос звертається до двох сліпих ,які просили у Нього милості: «За вірою вашою хай буде вам!». І цими словами Він звертається сьогодні до кожного з нас, до кожної людини, яка живе у цьому світі й вірує.

А сталося так, Ісус йде по дорозі і Його переслідують двоє сліпих, йдуть за Ним і просять: «Господи, змилуйся над нами!». Господь заходить у дім, вони заходять за Ним і Він питає їх: «Чи віруєте ви, що Я можу зробити це вам?». «Так, Господи, віруємо!» – кажуть сліпі. І тоді Господь говорить: «За вірою вашою хай буде вам».

Сьогодні велике випробування переживаємо ми українці, сьогодні велике випробування у всьому світі. І ми, як сліпі, ті сліпі, які йшли за Богом, теж тягнемося до Бога. І ми, як ті незрячі, просимо у Бога: Господи, змилуйся над нами; Господи, спаси дітей наших; Господи, помилуй Україну; Господи, помилуй воїнів наших; Господи помилуй нас грішних; Господи, бережи нас. І Господь питає нас і кожного: «Чи віруєте ви, що Я можу це зробити?».

Кожен з нас сьогодні загляньмо в серце наше, чи віруємо ми, що Бог може дарувати нам перемогу? Чи віримо ми, що все зміниться на краще? Чи віримо ми в наше світле майбутнє? Звичайно, ми, які стоїмо в храмі, зараз кожен з нас думає – так, в мене є віра. Але сьогодні я хочу не просто так поверхнево поговорити про те, що по вірі вашій буде вам. Адже сьогодні в нашій Україні є дуже багато церков, які моляться за «мір», не за перемогу правди над злом, світла над темрявою, а за «мір» їхня молитва лукава. Бо «мір» їхній – це «рускій мір», саме той «мір», який вбиває, саме той «мір» – мир в скобочках, який прийшов на нашу землю з танками, ракетами і автоматами.

Можливо, ви чули до цих подій у Криму останніми днями, бачили в новинах, що тисячі росіян їхали в Крим відпочивати, пробки були на мосту. Тисячі, десятки тисяч росіян їхали відпочивати в Крим у військовий час під час контрнаступу Української армії. Ви не задумувалися, про що говорить це? Вони вірять, росіяни теж вірять, вірять у свою перемогу, у свою загарбницьку місію, у те що «Крім наш», у те, що України немає, не існує Української мови, а «єсть нарєчіє», не існує Українського народу – це якесь непорозуміння, яке можна знищити, тобто нас з вами можна знищити танками, ракетами. Вони в це вірять і теж вірять в Господа нашого Ісуса Христа. І ось кого слухає Господь? Де правда? Де правда Божа, там і Бог! Із тим, хто за правду, з тим і Господь наш Ісус Христос.

А що молитва їхня, що молитва неправедна? Чи чує Бог їхню молитву, неправедну молитву? Чує, але не той Бог, до Якого ми молимося. Якщо не праведна молитва, то нечестивий чує ту молитву. Якщо молитва на зло, то злий дух приступає до тієї людини. Якщо благословення на війну і на вбивство, на грабунок і насильство, то і дух нечистий підступає до того воїна, до того, хто благословляє і до тих, хто їдуть відпочивати в загарбану землю і чуже називають своїм. І виходить, що у нас різний Бог. Напевно ви чули, десятки разів чули – Бог один. Ні, у нас Бог Господь наш Ісус Христос, Який за істину постраждав на хресті, Який проповідував мир на цій землі, Який говорив: «Я тростини надломленої не зламаю». Їхній бог – бог з мечем і ракетами, які й нині літають над української землею і вбивають наших дітей і хочуть знищити нас, як націю й нашу Церкву, як істинну Церкву. Але світло завжди перемагає, добро завжди перемагає, Бога ніхто ще і ніколи не переміг.

Так, ми сьогодні страждаємо, та, ми сьогодні, як ті незрячі тягнемося до Бога. Але віримо ми, що Господь повернеться лицем до нам, до нашого народу і запитає: «Чи віруєте ви, що можу зробити вам це?». І ми єдиними вустами і єдиним серцем, єдиним Українським подихом скажемо – так, Господи, ми віримо! Вірують воїни там на передовій, віримо ми у кожному храмі молимося, вірять ті, що трудяться сьогодні на полях. Всі ми віримо, що Ти можеш дарувати нам перемогу! І Господь скаже нам: «За вірою вашою буде вам!».

І я запевняю кожного з нас, за вірою нашою буде перемога, буде щасливе майбутнє в наших дітей і будуть Тарасики і Марійки наші жити під щасливим мирним небом і не будуть ніколи знати війни і тривоги. І будуть молитися єдиному Богу – Богу добра й істини. Будуть воїни духовні й з автоматами, але ніколи українець не ступав на чужу землю зі зброєю в руках. Ми завжди стоїмо на сторожі правди й істини. І нехай Господь благословить, почує нас і благословить так, як ми віруємо в це!

Боже благословення на всіх вас!».

Спаси Господи!