14 вересня до храму святої Покрови на свято завітав єпископ Чернігівський і Ніжинський владика Антоній. Після архієрейського богослужіння єпископ Антоній звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Всечесні отці, дорогі браття і сестри, я сердечно вітаю вас із сьогоднішнім великим дванадесятним святом Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього. Це свято має свій початок у четвертому столітті, коли імператор Костянтин Великий, завдячуючи тому знаменню, якому Господь повелів ним перемагати, забажав віднайти це древо, на якому був розпʼятий Господь і Бог, і Спаситель наш Ісус Христос. І послав у Палестину свою благочестиву матір імператрицю Єлену. Вона, віднайшовши те місце, де було заховане древо, на якому був розпʼятий Господь наш Ісус Христос, а там було іще два хреста, на яких були розпʼяті розбійники і окремо табличка на якій було написано: «Ісус Назарянин Цар Іудейський», наказала, щоб кожен із хрестів був прикладений до спочилої дівчини, яку проносили повз. І коли доторкнулися Хрестом на якому був розпʼятий Господь наш Ісус Христос, то дівчина воскресла. Тоді патріарх Єрусалимський Макарій для того, щоб люди, яких було багато там, побачили це знамення Хресне, підносив його, воздвигав, у гору підняв, щоб всі побачили. І люди співали: «Господи, помилуй».
Апостол Павло у посланнях каже, що ми прославляємо Хрест Господній, для іудеїв це нечестя, для елінів – безумство, а для нас, що спасаємось – Сила Божа. Чому для іудеїв воно було нечестям? Тому, що це було знаряддям жахливої, ганебної смерті. До смерті на хресті засуджувалися найбільші злочинці, в тому числі і ті, які чинили богохульство. Для елінів безумство тому, що це було звичайне древо, звичайний матеріал з якого був зроблений цей хрест. А для нас Сила Божа тому, що цим самим ми з вами досягаємо спасіння.
Завдяки місії викупительній Господа нашого Ісуса Христа, в Його смерті й воскресінні, Його воплоченню, перш за все, ми з вами повертаємось до того первісного стану в якому нас сотворив Господь. Один із святих отців каже, що Бог став людиною, щоб люди стали богами. І дійсно через воплочення, через смерть, через воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, люди відновлюють у своїй природі те богосинівство. Ми повертаємося до того стану в якому Бог сотворив нас у раю. Якщо духовно досягнемо тієї чистоти і досконалості, приклад якої показав нам Господь наш Ісус Христос.
І тому в цей день, вшановуючи це Древо Господнє, цей Хрест, це яке було у древності ганебним знаряддям смерті злочинців, а в Новому Заповіті стало символом перемоги. І перш за все, для нас – символом перемоги добра над злом, диявол тим самим був посоромлений. Тим Хресним знаменням і ми будемо спасатися, осіняючи преш за все себе знаком Хреста, традиція якого також походить з древніх часів ще з молодої Новозавітньої Церкви.
Сповідуючи Хресне знамення, як зброю проти лукавого, Воно нам буде охороною проти злих духів, бісів і спокус його. Хресним знаменням ми будемо прославляти Господа нашого Ісуса Христа і Отця нашого Небесного, Який так полюбив світ, що віддав Сина Свого єдинородного, що всякий хто вірує в Нього не помер, а мав життя вічне. І ми усиновленні любові і благодаті Божій, ми завдяки благодаті Духа Святого відновлюємо свою первинну природу, яка створена за подобою та образом Божим, будемо й надалі прославляти Господа нашого Ісуса Христа. Його страждання, воскресіння, вознесіння на Небо, сходження Духа Святого. Його прикладом багато подвижників досягли благочестя, цього величного і достойного стану, який ми називаємо – обоження, або стан святості. І ми бачимо яскраві приклади через яких творяться чудеса зцілення і багато чого іншого.
І будемо у своєму житті цю благодать зберігати, примножувати, проповідувати, поширювати своїм життям, щоб ми були дійсно християнами, тими світильниками у винограднику Христовому. Своїм покаянням, своїми молитвами, своїм прагненням до життя Вічного з Богом».
