Притча про багача і Лазаря: завжди покладаймо свою надію на Бога

У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.

Улюблені во Христі браття і сестри, Господь Бог наш Ісус Христос сьогодні звертається до кожного з нас і розказує притчу про багача і Лазаря. Про багача, який розкошував усе своє життя і після смерті потрапив у місце муки і страждання. І Лазаря, який все життя побирався, просив милостиню і після смерті потрапив у райські місця.

У кожного з нас своє життя і ми всі надіємося на краще, навіть у найважчі хвилини ми мріємо про щасливе майбутнє. І тим більше про щасливе майбутнє в потойбічному світі після смерті. І що ми робимо для цього?

Дивлячись на життя багача і Лазаря, ми можемо подумати собі, що от я буду бідним і потраплю в рай. Але якщо добре вдуматися, то багач потрапляє в пекло не тому, що він був багатим. І Лазар потрапляє а рай не тому, що він був бідним. Чим вони заслужили свою долю? Є цікавий нюанс, Лазар – це єдиний, кого у своїх притчах Бог називає на імʼя. Про сівача, про пастиря Він говорить завжди без імені, а сьогодні Він вказує на імʼя бідного, нещасного чоловіка. Чому? Справа в тому, що «Лазар» означає – той, хто покладається на Бога. Саме імʼя говорить за себе, він бідував усе життя. І поряд з цим все життя він покладав на Бога і Господь не осоромив його надію, і Господь прийняв його у Райські чертоги. Багач все своє життя покладався на своє багатство, можливо і жертвував те, що падало із столів його отримували бідняки. Але цим був він і задоволений. І виникає питання, що не в багатстві чи в бідності справа. Будучи багатим, чи бідним на кого ми покладаємо надію? На своє багатство, чи на Бога?

У сьогоднішній важкий час випробувань на кого ми покладаємо надію? На зброю, на поміч із закордону, чи на Бога? Від цього і залежить наше майбутнє, райське майбутнє. Від цього і залежить наша з вами перемога. Звичайно це не значить, що ми повинні відмовитися від допомоги, адже це теж від Бога. Звичайно це не значить, що ми повинні скласти зброю, адже цю зброю Бог дає нам в руки, щоб ми оберігали життя і навчання наших дітей, нашу з вами молитву. Але, тримаючи зброю в руках, наші воїни звертаються до Бога. Допомагаючи нашим воїнам, ми звертаємося і покладаємося на Бога. В Українській церкві ми молимося за перемогу і покладаємося на Бога, усе в Бога Господа нашого в руках.

І хай Господь Бог почує нашу молитву і дарує нам перемогу, перемогу не просто над окупантом, а перемогу над усяким злом. Зла в цьому світі, в житті кожного з нас дуже багато. Господь інколи дає нам ці випробування, випробування війною, випробування бідністю, випробування багатством. І де би ми не були, в якому б стані не було наше життя, завжди покладаймося на Бога і віримо, що Господь не осоромить нашу надію.

Боже благословення на всіх вас!».

Comments are closed