У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні чоловік підходить до Бога, до Господа нашого Ісуса Христа і запитує: «Що зробити мені, щоб душу врятувати, щоб осягнути вічне життя?». Сьогодні кожен з нас приходить до храму Божого, щоб спасти душу свою. І ми знаходимо це спасіння у Бога, але Господь розповідає це непрямо, а розказує притчу про доброго самарянина, який чинить добро своєму ближньому.
І зараз я трішки відступлю, розкажу вам цікаву історію. Десь приблизно рік назад приїжджали до нашого храму журналісти телебачення, знімали цілий фільм про те, як у нас плетуть сітки, що два рази на місяць від нашого храму їде ціла машина на схід, на фронт із гостинцями, смаколиками, із допомогою для наших воїнів. Знімали про нашу роботу, молитву для перемоги. І редактор цього телебачення сказав: «У вас такий гарний волонтерський хаб». І я відповів – ні, ми є церква, церква, яка, перш за все, працює на спасіння душі. Але не може бути спасіння душі без допомоги ближньому. І саме тому в нашій церкві для невіруючої людини є волонтерський центр, волонтерський хаб, а для віруючої – ми є Церква, справжня церква, де можна знайти спасіння і допомогу від доброго самарянина.
Ми сьогодні працюємо на перемогу. День і ніч у нас звучить молитва, плетуться сітки, готуємо передачу і зараз машина їде по всьому фронту і везе, напевно, більше ніж пʼять тон. Вчора ми погрузили, посвятили і відправили на фронт. Говорила матушка – ми робимо все, що можемо, що не можемо теж робимо. Як робив для свого ближнього добрий самарянин. Пройшов мимо священник, пройшов мимо левіт, мимо людини, яка стікала кровʼю і потребувала допомоги. І тільки самарянин зупинився і надав цю допомогу.
Але виникає інше питання, ось він допоміг одному, тому, хто постраждав від розбійників, а якщо б кожного дня він зустрічав таку людину? З року в рік, з дня в день і ось вже третій рік поспіль іде війна. Ми втомилися, але третій рік поспіль ми плетемо сітки і я впевнений, що і самарянин не втомиться допомагати своєму ближньому. І ми втомилися, але знаходимо ті сили у Бога, у Господа нашого Ісуса Христа.
І я довожу до цього, коли втомився, звернися до Бога, бо Бог є Той самарянин, Той, Хто у найважчу хвилину дасть руку допомоги. Той, Хто найважчу душевну, тривожну ніч допоможе помолитися, відверне ракету чи шахед, протягне руку допомоги нашому воїну і спасе Україну, яка сьогодні від рук східних московитських розбійників стікає кровʼю. Бог – Той найбільший самарянин, Який ніколи не втомиться допомагати нам – тим, хто стікає кровʼю, нам – тим, хто оберігає нашу молитву, нам волонтерам – тим, хто допомагає воїнам.
Тож молимося, молимося і віримо, що Господь простягне руку допомоги, руку спасіння і дарує нам перемогу. Молимося і трудимося, і нехай невтомним буде наш труд. Молимося і боремося, і тільки так в молитві, у праці, у боротьбі ми переможемо!
Боже благословення на всіх вас! І нехай добрий самарянин сьогодні простягне руку допомоги кожному з нас, нашим воїнам і всій Україні. Слава Ісусу Христу!».
