У пʼяту Неділю Великого посту настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, у сьогоднішню святу Неділю, коли у нас так багато причастників, я вітаю, перш за все, хочу привітати кожного, хто причастився, хто сповідався у гріхах своїх перед Богом, перед Самим Богом нашим, хто причастився Тіла і Крові Господа Бога і Спаса нашого. І хай Господь милосердний прийме покаяння кожного, і хай Господь милосердний укріпить ваші духовні, фізичні сили у Своєму святому Причасті.
Сьогодні це важливо, читаючи життя преподобної Марії Єгипетської, розуміємо, що нічого в цьому житті не буває так, що вже неможливо повернутися, нічого не буває безнадійного. Бог дає надію кожному з нас, надію на змінення свого життя, на навернення до Бога, на повернення до кращого, світлого життя. Тільки для цього потрібно розкаятися у думці своїй, у душі своїй, побачити своє життя ніби збоку і заплакати за тими гріхами, які чинили ми до цього дня, до цієї хвилини. І Марія Єгипетська показує нам, що все може змінитися в цьому житті, якщо ми щиро і від усього серця розкаялися, якщо ми щиро і від усього серця прийдемо до Господа і впустимо Його у своє життя, впустимо Його у своє серце, у свій дім, у свою родину. І з Богом буде і перемога, з Богом буде свято у нашому житті, воно невідворотне, бо Бог через страждання Свої дарує нам це свято, дарує нам надію на перемогу, дарує нам віру в те, що все зміниться на краще.
І знову ж таки повертаюся до сьогодення, адже сьогодні в Україні оголошено траур за нашими українськими дітьми, які загинули від московської ракети, від російської агресії. І знову плач, туга і скорбота по всій нашій землі українській. І серце болить в кожного у кого є своя дитина. Але, говорячи про зміну нашого життя і зміну нашого розуму, я вчора задумався. Пройшло три роки, що змінилося з того часу у свідомості наших ворогів, у свідомості тих, хто і сьогодні обстрілює ракетами нашу землю і цілиться в дітей, в наших українських дітей… Нічого не змінилося, як три роки назад прилетіла ракета в Ніжин, сьогодні вони літають по всій землі українській. І нема відчуття, що вони каяться. Напевно, загострюється їхня ненависть до всього українського, до волі і свободи нашої, до нашої боротьби за цю волю, за свободу, за свою ідентичність, за нашу віру, за нашу Церкву Українську. Вони ненавидять нас і знищують нас, вбивають наших дітей. Але в переддень страстей Господніх згадаймо, Бог на хресті прощав тих, хто Його прибив до хреста. Бог із хреста казав: «Прости їм Господи, бо не знають, що чинять». І сьогодні ми розкаюємося у своїх гріхах, і сьогодні я закликаю кожного з вас — прощайте у серці своєму, як Бог учить нас прощати. І так з Богом, очистивши своє серце від ненависті, від зла, ми переможемо оту ненависть і оте зло, яке прийшло на нашу землю. Наші серця ми наповнимо добром і любовʼю. Бог увійде в наше серце. Ви сьогодні причастники впустили у своє серце, у своє життя Бога нашого Ісуса Христа. І це є, уже є наша перемога, бо перемога добра над злом починається з маленької іскорки цього добра, любові, світла.
Перед сходом соня буває найтемніша ніч. Здається сьогодні, що немає виходу з нашої ситуації, але він є. І наша перемога буде! Одна умова — щоб ми завжди були з Богом, щоб ми трималися Бога і Господь Бог не опустить нас, і Господь Бог підтримає кожного з вас, і Господь Бог дарує нам всім, Україні, Українській Церкві, нашим дітям світле майбутнє і перемогу!
Боже благословення на всіх вас!».
