У свято славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра і Павла настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, у третю Неділю після святої Пʼятидесятниці ми читаємо святе Євангеліє, в якому Господь Бог закликає кожного з нас: «Шукайте, перш за все, Царства Небесного, а все інше прикладеться вам. Не думайте що вам їсти і у що одягатися». Слухаючи такі слова, можна засумніватися і чисто логічно з матеріальної точки зору ми думаємо собі — як так, хіба нам не треба сьогодні їсти, годувати дитину свою. Ну добре, ми не будемо думати про те, щоб одягтися самому, але кожного ранку ми подумаємо про те, у що одягнути свою дитину. І більше того, сьогодні у ці важкі хвилини випробувань нашої України, коли наша земля заливається кровʼю людською, ми думаємо за наших воїнів і розуміємо, що треба зброя їм, треба нагодувати воїна, щоб він міцно тримав зброю у руках своїх. Але, якщо добре вчитатися у слова, Бог не каже, що нам не треба одягу, що нам не треба їжа і все інше. Він ставить пріоритети нам християнам, перш за все, важливіше від зброї, від одягу, чи від того, що ми їмо — Царство Небесне. Духовне — перше, а матеріальне — другорядне.
У перші дні війни були люди, які говорили — та для чого потрібна та молитва, краще б зброю воїнам дали. Тоді тим людям я відповів — а ви запитайте воїнів, тут у тилу балакати це одне, воїни із фронту телефонують, приїжджають і закликають — не забувайте молитися про нас. Моліться, бо саме там на межі життя та смерті вони яскраво відчувають це серцем, душею, чи розуміють, що перше — це духовний захист. Перше, що ми повинні шукати в цьому житті — духовного захисту і Царства Небесного.
І сьогодні в день святих Петра і Павла ми маємо приклад того. Апостол Петро був рибалкою, мав свого човна і свої сіті, заробляв на хліб, ловлячи рибу. І за покликом Господа нашого Ісуса Христа він покинув усе, він пішов за Богом і отримав більше, ніж просто хліб насущний. І став більше, як рибалкою, він став ловцем душ людських, каменем на якому сьогодні побудована Церква Христова. Апостол Павло був великим богословом, він навчався у високих духовних закладах, мав перспективу карʼєрного розвитку у цьому житті. Але за покликом, а Бог його кликав не один раз, за покликом Бога він пішов за Богом і отримав від Бога більше, ніж просто карʼєрний зріст життєвий. Він став Апостолом, Апостолом Церкви Христової, духовною опорою кожного з нас.
У цьому житті ми маємо багато прикладів і кожного з нас кличе Бог іти за Ним, але в кожного своя дорога. Є дорога воїна, він не повинен покидати зброю і залишати фронт, його дорога, Христова дорога там на нулі, на передовій. Є поклик священицький і священник повинен тримати хрест у руках і вести за собою людей і воїнів. І якщо ми поміняємося з воїном, то не буде толку з мене там на фронті, і не буде толку з того воїна тут у храмі. Це просто яскравий приклад того, що у кожного з нас свій шлях ,своя дорога йти за Богом. І в цьому ми повинні віддаватися повністю, розуміючи, що духовне перше, духовне — головне. І тоді Господь докладе нам і матеріальне. Священнику — хліб насущний, воїну — перемогу і всім нам — Царство Небесне і Боже благословення, щоб тут на землі ми жили безбідно і у світі духовному отримали всі багатства духовні.
Ще і ще раз закликаю вас, вдумайтеся у ці слова, йдіть за Богом, шукаючи, перш за все, Царства Небесного. І я запевняю вас, все решта докладеться вам.
Боже благословення на всіх вас!».
