У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні Господь Бог наш Ісус Христос говорить притчу своїм Апостолам, а через них і нам з вами, про сіяча, який засіває зерно правди, зерно істини, зерно слова Божого в серцях людських. І чуємо ми, що падає одне зерно на обочині дороги, в каміння, в терня і не приносить плоду. І тільки те зерно ,яке падає в родючу землю, приносить плід.

Напевно та не напевно, а точно кожен з нас у своєму житті щось садив. Ми садимо город, сіємо грядки. Навіть, якщо немає городу, дачі, грядок, то садимо квіти на клумбах чи в горшечках у домі з надією, що те зерно проросте і дасть плоди добрі. Ми поливаємо свої грядочки, квіточки, радіємо, коли вони приймаються, коли зʼявляється перший паросток із землі, така велика радість. Для мене особисто завжди велика радість, коли проїжджаєш дорогою і бачиш засіяне поле озимим зерном. І коли все на полі жовтіє, в лісі жовтіє, але зеленіють поля озимими посівами. Розумієш, що життя продовжується, наближається зима, а життя всеодно продовжується, пробивається крізь холод і негаразди.

Господь Бог засіяв зерно слова Божого між нами людьми з вірою, що воно проросте і дасть добрі плоди любові і щастя на цій землі. Проходять тисячоліття і продовжується кровопролиття і війна. Просто розумію, як сьогодні боляче дивитися Богу на землю, де засіяне Його слово, але любові немає. Виникає питання, чому так?

І перш за все, я сьогодні хочу звернути вашу увагу на ту церкву, яка називає себе Божою і благословляє війну. Чи Боже це слово? Чи це зерна істини і правди засіваються тими священниками і тією церквою? Я думаю, що ні, я думаю, що це бурʼяни і неправда засіяна устами священників і того так званого патріарха, який благословляє війну і вбивство, і кровопролиття на землі. Як боляче сьогодні Богові дивитися на це.

Але з іншого боку, я закликаю вас сьогодні зверніть увагу на розмір України і на територіальний розмір росії, Китаю і всіх, хто допомагає їм, щоб окупанти загарбали нашу землю. На нас, на маленьку країну в центрі Європи суне навала, напевно, пів світу, хочуть убити нас. Четвертий рік, а по великому рахунку одинадцятий рік ми тримаємося і нас не можуть знищити. Значить тут не просто справа у зброї, тут справа у Божому слові, яке живе у наших серцях. Живе слово Боже і ніхто не може викорінити його з нашого серця і ніхто не зможе вбити нас, бо ми з Богом.

Боляче Богу дивитися на війни, які точяться у світі, але іде війна між добром і злом. І на полі сьогодні, на нашому полі земному проростає і слово Боже, і слово неправди і облуди. Хто переможе? Переможе звичайно Бог, бо не може бути Бог переможеним.

Тож бережемо у своїх серцях зерно правди й істини, зерно слова Божого, любові. І любов, добро і світло Божої правди переможе, і ми переможемо, і розквітне наша держава Україна, як християнська держава. І розквітне наша Православна Церква України, як Церква в якій є благодать Божа і благословення Боже. І заколосяться наші українські поля зерном істини і зерном Божої правди. Хай же слово Боже. Сьогодні буде живим і дієвим у серці кожного з нас, кожного українця і проросте нашою перемогою.

Боже благословення на всіх вас».