10 червня у свято Вознесіння Господнього настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
День за днем проходить наше життя від свята до свята. Ще нещодавно, здається, колядували. Пам’ятаєте, хлопці, дівчата, під ялинкою. А потому Пасху святкували. І ось закінчуються Пасхальні дні і Господь наш Іісус Христос возноситься на Небеса.
Здається ми повинні сумувати, але ми радіємо тому, рідіємо, бо Господь відкриває нам двері до Неба.
Можливо пам’ятаєте ви фразу нашого класика: «Народжений повзати, літати не може». Але ми з вами народжені літати, ми народжені, створені Господом Богом нашим для блаженного, духовного життя, для Царства Небесного. Гріх обрізав нам крила і ми сьогодні земні створіння, які обмежені гріхом і живемо тут у поросі земному. Але народжені ми для Неба, для світлого, вічного, блаженного життя у світі духовному.
Уявіть собі, ото їхали сюди, напевно, хто ішов, бачили, що ластівки літають у небі. Інколи подивишся на небо і так радісно. А уявіть собі мишка бігає у землі, в нірці. Два зовсім різні світи. Чи мріє миша, земне створіння про небо? Та вона, напевно, і голови не підіймає і не бачить, і навіть не знає, що є життя у небі, життя у волі, життя у благодаті.
Отак і ми з вами живемо на цій землі, копирсаємося у землі і дух нечистий говорить нам, нашіптує нам – навіть не підіймай голови, не думай про небо, не думай про вічне. І для того, щоб ми з вами голови не підіймали, робить нам комфортну нірочку, щоб все у нас було комфортно. А замість храмів Божих сьогодні будуються інші храми – супермаркети, щоб тільки ми думали про земне, про те як добре поїсти, солодко поспати, гарно повеселитися, але тут, на землі. Не піднімайте голови… Не думайте про Небо…
Господь Бог приходить з Неба на землю, живе разом з нами цим земним життям, помирає в муках і стражданнях, показуючи, що наше життя тут на землі – муки і страждання. І як би ми не прикрашали його, благодать і добро, і любов, і справжнє щастя тільки після Воскресіння і тільки на Небесах. І Він возноситься на Небо і відкриває нам Небеса. Він підіймає наші голови, щоб ми у цьому повсякденні, яке обтяжує наші душі, зупинилися і глянули сьогодні на небо, і зрозуміли, що наша Вітчизна, наше вдома там на Небесах.
Тут на землі ми тільки гості. Гріх обрізав нам крила, а Бог у Своєму Воскресінні і Вознесінні дарує нам крила знову, щоб ми, народжені літати, знову навчилися літати. І я не просто так кажу про навчилися. Уявіть собі, навіть миші, якщо б і дали крила, чи полетить вона одразу? Ні, їй ще треба розправити крила, їй треба насмілитися злетіти, побачити, відчути і захотіти туди, на небо, на волю, відірватися від землі.
Бог дає нам крила, але чи будемо ми з вами літати? Чи будемо ми з вами жити духовним життям, залежить тільки від нас. І перш за все, насмілитися відірватися від землі. А друге – розправити крила, свої духовні крила і зрозуміти, що ми істоти насправді духовні. Тіло обтяжує нас, але душа наша жива, живе в цьому тілі, але прагне до Бога, до світла, до радості. І з Богом нашим Господом Іісусом Христом ми можемо досягнути тої радості і того світла, і вічного блаженства.
Хай Господь Бог буде сьогодні у житті кожного з нас, бо Він Возноситься, але залишається з нами, бо Він так обіцяв нам: «Де двоє чи троє зберуться в ім’я Моє, там Я буду посеред них». Він сьогодні з нами духовно, в серці кожного з нас, Він дарує нам крила духовного життя. Тож живімо з Господом і у Господі, будьмо щасливі і здорові на многая і благая літа.
Боже благословення на всіх вас!»
