У цю світлу неділю отець Олександр звернувся до парафіян храму святої Покрови з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Дорогі во Христі браття і сестри, перш за все я хочу привітати всіх, хто сповідався і причащався сьогодні, і подякувати всім вам за спільну молитву. Я хочу коротенько зупинитися на одному із уривків Всесвятого Євангелія, яке ми сьогодні читали. Це історія про зцілення сліпого.

Коли Іісус проходив повз місто Єрихон, Він йшов на святкування Пасхи. Варто зазначити, що іудеї, в першу чергу усі дорослі чоловіки повинні були тричі на рік приходити в Єрусалим, як паломники на святкування Пасхи, П’ятидесятниці і свято Суккот. І вони йшли групами і, як правило рабини, а в даному випадку Іісус навчав учнів і проповідував. Люди ж, коли вони проходили повз селища, або міста, теж могли йти до Єрусалиму. Люди ставали обабіч дороги, щоб привітати паломників і побажати їм щасливої дороги. Отак біля Єрихону серед того натовпу сидів сліпий і йому було цікаво, що діється довкола. Йому сказали, що йде Іісус. Чоловік, будучи фізично сліпий, але настільки був духовно зрячим, що він одразу почав кричати: «Сину Давидів, помилуй мене!». Син Давидів, ви напевно знаєте – це титул Месії. Іудеї всі знали, що Месія Спаситель повинен буде з’явитись із коліна Іудиного, із роду Царя Давида.

Сліпець в Іісусі визнав Месію. Іісус проповідував, але Він почув голос цього сліпого. І ще, як ви чули, сліпцю люди не дозволяти кричати, чому не давали кричати? Тому що він заважав слухати Іісуса. І вони йому не дозволяли кричати, хоча він волав ще голосніше: «Сину Давидів, помилуй мене!». Іісус зупинив свою проповідь і запитав: «Що ти хочеш?». «Щоб прозріти», – відповів він. І одним словом Іісусовим він прозрів.

Ця історія є дуже повчальною для нас, є великим взірцем. Хочу зазначити, що духовні сліпці були як і в той час, в усі віки, є вони і сьогодні. Можемо коротенько назвати декілька таких категорій. Одні люди, це яким взагалі не цікава істина, не цікаве духовне зростання, яких цікавить тільки матеріальне – їжа, питво. Вони не розуміють, що все це є лише допоміжним для нашого духовного зростання. Всім нам потрібна їжа, одяг і ще деякі матеріальні блага, але такого ж самого потребують рослини, тварини. То, якщо людина не цікавиться духовним, то чим вона відрізняється від тваринного і рослинного світу?

Друга категорія – це можна назвати таких дуже вчених, філософів. Я не з критикою до таких людей, а просто про те, що ці люди часто вважають себе мудрими в усьому і їм не потрібно нічому вчитися. Забуваючи, що один мудрець сказав: «Той мудрий, хто вчиться мудрості в усіх».

І ще є одна така категорія духовних сліпців, які думають, що в них є настільки багато влади, грошей і багатства, що якщо їм потрібно буде, то вони і Бога підкуплять. Я особисто колись бачив церкву, яка була за чотирьох метровим парканом у маєтку одного такого багатого. Він побудував церкву не для людей, а для самого себе. І священик там служив службу тільки для цього олігарха і його сім’ї. В Україні, на жаль, це не поодиноке явище. І навпаки, мені згадалася зараз інша історія. Я був запрошений до села Парафіївка, був там двічі. Було свято, але там не було священика, тому потрібно було служити службу. Я потім дізнався, що цю церкву побудував місцевий фермер. І він був на службі, але я б ніколи не здогадався, що це та людина, яка побудувала церкву. Він нічим не відрізнявся і не показував. Я випадково дізнався, що один із тих прихожан, простий фермер, не маючи ніякої влади, ніякий не олігарх, а просто захотів зробити добро людям із любові до Бога і до людей.

І ще є одна така категорія – це так звані «віруючі», які у своєму релігійному фанатизмі вважають, що їхня деномінація є найкращою, є найправильнішою, їхня мова є сама правильна. І ніхто не зможе спастися, спасти свою душу, крім них. Все інше єресь. Ви також знаєте про що я веду мову.

Ще можна додати, що серед таких віруючих є такі, як з притчі про митаря і фарисея. Коли митар молився: «Боже, помилуй мене грішного!». А фарисей дякував Богу за те, що Він його створив не таким митарем, що він двічі на тиждень постує, десятину дає. І він абсолютно праведний і йому немає у чому каятися.

Можете далі у своїх думках продовжити, які ще є категорії духовних сліпців. І ця історія сьогодні нас вчить, що ми повинні усвідомити свою духовну недосконалість, або навіть духовну сліпоту. Я хочу ще згадати слова апостола Павла в посланні до ефесян: «Сплячий вставай! Воскреслий із мертвих Іісус Христос освітить тебе». Тобто наше завдання – це визнати свою духовну недосконалість і докласти всі зусилля, які ми можемо для духовного зростання. І попросити Бога так, як сьогодні ми чули, просив сліпець. Із такою ж вірою, із такою ж молитвою звернутися до Бога, щоб Господь просвітлив нас. Амінь!

Боже благословення на всіх вас!».