У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні в церкві ми слухали Євангельську розповідь про зцілення розслабленого. Господь наш Іісус Христос спочатку прощає гріхи розслабленому. І коли відчуває, що Його за це осуджують фарисеї, Він зцілює і тіло розслабленого.
Господь , перш за все, зцілює душу, а після душі зцілює і тіло. Це дуже важливо сьогодні і для нас з вами. По всій Українській землі сьогодні іде жорстока, кровопролитна війна. Війна в якій дуже важко, а можливо і неможливо, неможливо, напевно, знайти компроміс тому, що на нашу землю прийшли безжалісні окупанти, фашисти московські, й хочуть вбити нас українців. Ми українці хочемо жити. І де в цих двох поглядах можна знайти компроміс? Тільки, або вони уб’ють нас, або ми переможемо і збережемо своє життя.
До чого ж сьогодні притча ця про розслабленого? Я ж, слухаючи, бачив у цьому розслабленому нас з вами, бо десятки років, а можливо і сотні років нас українців розслабляли. Убивали, перш за все, духовно, засіваючи на нашій землі ідею «руского міра». Заспокоювали нас і казали – не треба вам армія, не потрібна вам Українська Церква, не потрібні вам українські воїни, бо ніхто не нападе на вас. Але прийшов час і ті, що м’яко стелили, ті, що сіяли єлей перед нами, раптом показали свій звіриний оскал і прийшли зі зброєю на нашу землю, сіють ненависть і ллють нашу українську кров.
Ми розслабилися ці роки і саме тому так легко їм вийшло захопити стільки територій. Але не так сталося, як їм гадалося. Бо ми побожний народ і Господь Бог з нами. І Бог сьогодні звільняє нас від тієї розслабленості. Перш за все, ми Українська Церква духовно тримаємося і стоїмо. Звучить тривога на вулиці, але найбільша тривога наша за наших дітей і за наше майбутнє. Ми тримаємося і молимося за наше майбутнє і віримо, що Господь Бог прощає нам, як простив розслабленому. Господь Бог скаже і нам, як розслабленому сказав: «Встань, візьми постіль свою і йди». Господь Бог сьогодні благословляє і нас – встань, сплячий народе, візьми постіль свою, візьми зброю в руки, зброю духовну, зброю матеріальну, і йди на боротьбу до перемоги.
Ще декілька днів, тижнів, місяців назад ми говорили – та неможливо, щоб на нас напали наші брати. А виявилось, що вони не брати, і виявилося, що вони чекали, коли ми зовсім ослабнемо, коли ми станемо немічними і розслабленими. Але Господь Бог не покинув нас. Господь Бог дав нам сили і я переконаний в тому, що нашу Чернігівську землю ми відстояли тільки Божою силою і з Божою благодаттю нашу воїни вистояли. Так з Божою благодаттю і з Божою силою стоять там на Сході наші воїни, Герої, наші захисники.
З Божою силою, з Божою благодаттю ми переможемо, я вірю в це. І з цією вірою трудимося, молимося, боремося і перемагаємо. Разом до перемоги!
Боже благословення на всіх вас!».
Спаси Господи!
