Українці з Божою поміччю стали монолітом проти зла, темряви і ненависті, що повзе з росії.

Наші сильні і сміливі воїни ЗСУ вже 7 місяців боронять нас від цих нелюдів рашистів. Всі ці місяці боротьби були б неможливі без надійного тилу, а це всі ми з вами. Хто більше допомагає, хто менше, але сьогодні мова про перших.

Матушка Дарія й отець Михаїл з перших днів повномасштабного вторгнення вирішили для себе, що евакуйовуватись на захід України не будуть, а залишаться у Ніжині і будуть допомагати, чим зможуть. І ця допомога, як кажуть самі воїни на передовій, на вагу золота. Вже сотні тон, які збирають всім миром, було відправлено нашим хлопцям.

Ранок 24 вересня, рівно 7 місяців боротьби без жодного вихідного і відпочинку, втома є, але про неї стараються не думати. О 7 ранку матушка Дарія вже почала збирати адресні посилки для наших хлопців на передовій. Роботи багато, бо всі чекають на допомогу. І воїни там радіють абсолютно буденним речам – свіжому хлібу, чи смачним цукеркам. І матушка Дарія розповідає про це із трепетом.

«Волонтери – то ненормальні люди, – каже Дарія Якубів. – Нам хлопці телефонують, кажуть треба генератор. На вечір у них вже 2 генератори. Збирали кошти на один дрон, а вийшло зібрати на 2. Збирали кошти  на 2 автомобілі, а вийшло 3!».

Тут матушка Дарія показує СМС від воїнів: «Ваш автомобіль сьогодні врятував 4 людини». Саме заради таких повідомлень волонтери працюють кожного дня без вихідних. Але на цьому сюрпризи цього дня не завершились.

Вже по обіді всі посилки запаковані. Матушка Дарія хвилюється, аби все влізло в автомобіль. І тут на подвір’я храму святої Покрови заходить наш воїн ЗСУ разом з сім’єю. Зі сльозами на очах і квітами в руках він дякував матушці Дарії за допомогу, за підтримку, бо вона реально рятує життя.

Саме такий тил потрібен нашим хлопцям, саме так ми здобуваємо перемогу над злом. В істинній радості, і в істинній любові до ближнього криється справжнє щастя, щастя бути волонтером!

З Богом до перемоги!