У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, Господь наш Ісус Христос для розуміння духовних істин учням Своїм, а разом із ними і нам з вами говорив багато притч. Сьогодні ми слухали притчу про царя, який влаштував весілля, але ті, хто був запрошений на це весілля, відкинули його запрошення. Хто пішов до роботи, а хто зробив найстрашніше – убили тих, хто запрошував їх на свято.

Сьогодні у час війни, коли на нашу землю прийшли безжалісні окупанти вбивати нас, як націю, як народ, ми не просто розуміємо, що це означає. Ми серцем відчуваємо ту біль і ту трагедію, коли ти хочеш жити у мирі зі своїм сусідом, коли ти допомагаєш своєму сусідові. Наприклад, перші хлопці ніжинці, які загинули від рук окупантів під час повномасштабного вторгнення, це були ті хлопці, які пів року перед цим літали в росію, щоб гасити пожежі. Літали допомагати, рятувати людей, росіян від пожежі. Через пів року вони отримали нагороду… Крилаті ракети вбили їх на посту. Перші, хто загинули від крилатих ракет – це були рятувальники. Сьогодні ми чуємо те саме в притчі Господа нашого Ісуса Христа.

Але поряд з цим ми чуємо, що кара від Бога для вбивць буде жорсткою. І не тому, що Бог жорстокий, Бог – милостивий і по милості Своїй Він і сьогодні чекає навернення. Але якщо не буде цього навернення, кожен хто що посіє, той те і пожне. Хто посіяв вітер в Україні, той пожне бурю. І про це говориться в сьогоднішній притчі. Але є ще нюанс. Запрошені були всі подорожні, написано – і добрі, і злі, всі прийшли на весілля до царя. І коли цар увійшов глянути на гостей, він раптом побачив серед гостей людину ,яка прийшла у невесільному одязі. Він сидів поряд з усіма іншими гостями, але своїм виглядом він зневажив господаря. І зневажив то весілля, на яке був запрошений.

Сьогодні відбувається те саме. Господь наш Ісус Христос збудував Церкву на землі, Церкву Христову і заповів нам любити, любити весь світ, любити Бога, і любовʼю перемагати усяке зло. І це є наш одяг весільний – любов. Навіть воїни наші там на передовій приходять і кажуть: «Ось ті нелюди покидають тіла своїх убитих побратимів і нам доводиться хоронити їх. І ми на їхніх могилах ставимо деревʼяні хрестики». Бо ми залишаємося людьми, христовими дітьми навіть у найзапеклішу війну, ми залишаємося гостями гідними царського весілля, Царства Небесного, Божої радості, яку Бог дарував нам.

Але поряд з нами сьогодні є ті, хто ніби українська церква, хто називає себе українською церквою, хто ніби на весіллі, але в той же час зневажає все українське і мову українську, і Церкву Українську, і державу нашу Українську. Якщо подумати, дійсно вони називають себе і юридично називаються (хоча юридично це заборонено їм) українська церква. Але, не дай Боже, уявіть собі таку картинку – якщо б в наше місто увірвалися окупанти, щоб було з Українськими священниками? Нас би розстріляли. Що було би з тими, хто тільки називає себе українськими священниками? Я не хочу передрікати, але я думаю, що вони б служили і окупантам. Бо вони і сьогодні служать «рускому міру», вони нібито на весіллі, але одяг їхній невесільний. І радість їхня – не радість перемоги, майбутньої перемоги України, майбутньої перемоги правди. Радість їх в іншому.

Сьогодні дуже мудра притча, ми слухаємо її і віримо, що Господь приготував нам свято. Уже все готове до цього свята, Він запрошував на це свято багатьох, на це свято перемоги, правди над неправдою , добра над злом, України над окупантом, на це свято були запрошені всі українці. Але є ті українці, які сьогодні відкидають це запрошення. Їхня доля від Бога буде страшною. Але хочеться вірити, що до дня перемоги, в якій я не сумніваюся, ми обʼєнаємося. Так, багато покликаних, мало обраних, але хочеться, щоб було по-більше тих обраних на нашому найбільшому святі, на весіллі, на пирі Господа нашого Ісуса Христа, який приготував Він нам на нашій перемозі. Щоб ми єдиним духом, єдиним серцем сіли за єдиний святковий стіл і святкували цю перемогу. Господь сьогодні обіцяє нам це, залишилося дуже трошки – обʼєднатися всім нам і перемогти ворога!

Боже благословення на всіх вас!».

Спаси Господи!