У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, дуже часто наше з вами життя мудреці порівнюють із морем, життєве море, може чули таке. Життєве море – бурхливе, небезпечне і в той же час, та стихія до якої нас так тягне, відпочити, посидіти на березі моря.
Сьогодні ми читаємо слова святої Євангелії про те, як це бурхливе море злякало святих апостолів. Бог залишає їх на одинці, Сам підіймається на гору, щоб помолитися. Вони ж відпливли на човні, піднялася буря і вони злякалися. І ще більше злякалися вони, коли Бог пішов до них бурхливими хвилями моря, як по сухому. Вони подумали, що привид йде до них, злякалися. Тоді ж апостол Петро: «Боже, зроби, щоб і я пішов». І за повелінням Господа нашого Ісуса Христа він переступає через борт човна і йде по воді. Піднялася велика хвиля, він злякався і почав тонути. І я сьогодні хочу закликати кожного з вас дуже уважно, дуже уважно перечитайте сьогодні слова цієї Євангелії. Він тоне, але тільки тоді, коли він попросив допомоги у Бога, Господь подає йому руку і каже слова: «Маловіре, чого ти засумнівався?».
Ми живемо у вірі і як я завжди повторюю у цьому світі не має атеїстів. Бо навіть ті, які відкидали віру в Бога, вони вірили в щось інше, наприклад у світле майбутнє комунізму. Людина завжди у щось вірить, тільки дуже часто віру в Бога підміняє на щось інше й сумнівається. І сумніваємося ми всі з вами, а Бог сьогодні каже: «Чого ти засумнівався? Не бійся». І ці слова сьогодні я хочу кожному з нас донести прямо в серце – не біймося мале стадо, з нами Бог. І в найважчу хвилину, коли на нас лине велика хвиля окупантів, Бог подасть нам руку. Нам вірити треба в Бога і просити у Бога допомоги. З Богом і тільки з Богом ми переможемо. З Богом і тільки з Богом ми вже десятий рік стоїмо у цій нерівній борні. Просто подивитися на карту і стає зрозуміло, що боротьба дійсно не рівна. Але з нами нічого не може зробити воріг. Іде війна танками і крилатими ракетами, ідеологія, і навіть у вірі нашій підміняють нам Бога, милостивого Бога хочуть зробити караючим Богом, Яким Він ніколи не був. Війну, яку ми називаємо сьогодні оборонительною війно, ми обороняємося, вони ж називають – «священная вайна». Та хіба колись так було в історії, можливо у мусульман, можливо у когось інших, але тільки не у християн. Справжні християни ніколи не нападають ні на кого. Ми обороняємося.
Іде війна, іде велика хвиля на нас з вами. І в цьому життєвому, бурхливому морі, коли здається, що ми вже тонемо і не має спасіння ні від кого, не забувайте Бога. Взиваймо до Бога і Бог подасть нам руку Своєї допомоги. Я по-іншому скажу, третій рік яскраві приклади Божої допомоги нам з вами. Хотіли змити нас водою, розбили дамбу і Бог прориває їхні дамби одна за одною. Хотіли заморозити нас зимою, прийшла зима до низ і міста, цілі міста замерзали. Хотіли знищити нас як Україну, як українців, як націю, Українську Церкву, нашу мову, а тільки дали нам сили і тільки пригорнули, ще більше пригорнули нас, розбудили в нас справжніх українців.
Бог з нами, бо за нами правда. Тільки залишається від нас, як апостол Петро в найважчу хвилину, коли вже тонув, взивав до Бога, і нам взивати, день і ніч взивати до Бога, молитися за наших воїнів. Молитися за перемогу, за перемогу добра над злом
Боже благословення на всіх вас!».
