«Улюблені во Христі браття і сестри! Сьогодні свята православна церква починає підготовку до Великого посту. Від цієї неділі ми співаємо: «Покаянія двері відчини нам Життєдавче». Готуємося, щоб каятися перед Господом Богом нашим за всі наші гріхи.
І Господь як приклад справжнього, щирого покаяння розказує нам притчу про митаря і фарисея, коли два чоловіки приходять до храму, щоб помолитися. Один із них митар – грішна людина чиє життя обтяжене гріхами, а інша людина фарисей – чоловік, який слідкував за своїм життям і виконував усі приписи закону. Цей фарисей, ставши на середину у храмі, хвалився перед Богом. А грішний митар став далеко позаду, бив себе у груди і казав: «Боже прости мене грішного!».
Фарисей же казав: «Дякую Тобі Боже, що я не такий, як всі інші люди. І пощу, і даю милостиню». Другий же падав ниць перед Богом і просив прощення.
Господь каже, що митар пішов з храму більше виправданий, ніж фарисей. Здавалося б людина виконує всі приписи Господні, все що треба робить, але в душі немає покаяння, тому і не відбувається очищення. Бо для того, щоб очиститись треба помитися, для того, щоб очистити душу треба покаятися.
Людина, яка не відчуває за собою гріха, не відчуває, що вона забруднилася і не готова митися, і залишається брудною. Той, що гріха набрався у житті, падає ниць, той, що забруднився і духовно, і тілесно, омиває тіло і виходить чистим із храму.
Але для нас ця притча здається якоюсь далекою і не про нас. Або якщо і про нас, то ми уявляємо хто ж я у цій притчі? Чи митар, чи фарисей?
Ця притча не далека, вона про нас. Скільки разів ми осуджували інших. Ось згадайте ті недалекі часи «перестройки», коли колишні атеїсти пішли до храму. Там в душі ми осуджували тих, хто ще вчора говорив, що Бога немає, а сьогодні на коліна падає. Було таке… А що відбувалося в душі тієї людини? Можливо вона плакала, як той митар йшла додому очищена.
Сьогодні ми йдемо до храму, а сотні людей йдуть на базар. І десь там, глибоко в душі, відбувається осудження. Я молюся, я пощу, я даю милостиню, йду до храму, а ви ні. І про Бога і не чули. Але можливо прийде час, коли прокинеться душа тієї людини, вона прийде до храму і впаде на коліна, як той митар, і буде очищена. А гріх осуду залишиться на нас. Навіть падаючи на коліна, ми можемо осудити того хто стоїть у куточку і можливо насміхається над нами. І впавши на коліна, ми все одно осудили ближнього, ми стали як той фарисей, тільки на колінах.
Це дуже глибоко, дуже тонко відчути покаяння, відчути плач душі. Коли ти залишаєшся на одинці з Богом, лицем до лиця з Господом нашим Іісусом Христом і його величчю. І у світлі Божої любові, в трепеті духовному ти перестаєш помічати, що хтось не ходить до храму, хтось не молиться, не кається. Ти бачиш тільки Бога, Його велич і любов, Його всепрощення. І тоді залишається тільки бити себе у груди і говорити: «Боже прости мене, бо грішний я».
Сьогодні готуємось ми до зустрічі з Богом і глибоко переживаємо своє покаяння. А щоб ми не були як той фарисей, церква православна встановлює наступний тиждень без посту у середу і п’ятницю (їсти можна все). Щоб пройшовши цей тиждень, ми змогли впасти на коліна і сказати: «Боже прости мене!». Хай глибоке покаяння, плач душі буде у кожного з вас у житті, у серці, у душі, для того, щоб очистилися наші душі. Для того, щоб ми омилися від усякого гріха. Боже благословення на всіх вас!», – таку проповідь цієї неділі виголосив настоятель храму святої Покрови, отець Михаїл.
Наступного тижня у храмі святої Покрови в понеділок о 9 годині ранку – подячний акафіст. 10 лютого в отця Михаїла день народження! У середу, 12 лютого, на 9 годину ранку – служба Божа на Трьох Святих: Григорія, Івана і Василія. У суботу – заупокійна літургія і найважливіше – свято Стрітення Господнє. Служба буде о 9 ранку , по закінченню служби Божої буде освячення води і Стрітенських свічок. В неділю літургія за здоров’я о 9 ранку.
