У цю світлу неділю отець Олександр звернувся до прихожан храму святої Покрови з такою проповіддю:
«Дорогі во Христі браття і сестри, я хочу перш за все привітати вас сьогодні із недільним святом і подякувати за спільну молитву, за співслужіння, що ми приносили нашу молитву і славили Господа, каялися у наших гріхах, просили Його милості над нами і всяких благодіянь.
Ми сьогодні у Святому Євангелії слухали два уривки, в одному Господь оживив вже мертвого хлопчика, і в другому уривку ми слухали як Господь Ісус Христос сам молився Богу за своїх учнів, за апостолів.
У цей день, як завжди в усіх Його словах і вчинках ми бачимо Його велику науку для нас, Він приклад для нас. Так само у сьогоднішньому Євангелії ми бачимо як Господь молиться за своїх учнів, хоча ми знаємо, що Господь на хресті молився навіть за своїх ворогів.
Ми про це завжди повинні пам’ятати, ми повинні пам’ятати, що ми ніколи не повинні бути переможені злом, а перемагати зло добром. В цьому нам завжди допоможе тільки молитва. Але пам’ятаймо, що молитва до Бога завжди має передавати покаяння.
Я також хочу привітати сьогоднішніх причасників. І хоч у нас зараз Таїнство покаяння відрізняється від того, що було колись, але воно відрізняється тільки по формі, а по змісту абсолютно нічим Таїнство покаяння не змінилося. Все тому, що кожен із вас приходить до сповіді вже підготовлений можливо днями, можливо місяцями. Багато людей, які сповідаються вперше, тобто можливо все життя готувалися до цього.
Тому це абсолютно не применшує значення Таїнства. Хоча коли хтось хоче безпосередньо висловити свої душевні сльози і проблеми священнику, він завжди може це зробити на одинці.
Ми робимо спільну сповідь, щоб убезпечити один одного і не наражати на небезпеку. Усі праведники і грішники, усі ходять під одними небезпеками, так як ми знаємо, що Господь посилає і сонце і дощ, і праведним і грішним. Так само ця хвороба однаково є небезпечною для всіх. І ми віруючі усвідомлюємо всю небезпеку і ще з більшою наполегливістю повинні молитися Богу, але не забувати вдягати маску. Маска не є свідченням нашої недовіри Богу, чи свідченням нашого маловірства, а навпаки це приклад для оточуючих, що ми християни не спокушаємо Бога. Ми не вимагаємо від Нього чуда і ми християни, але ми вважаємо себе грішними.
Необов’язково хвороба може зачепити від того, хто яке веде життя. Хоча як ми знаємо, що народ Ізраїля обов’язково пов’язував хвороби і страждання із гріхом. І нещодавно ми читали Святе Євангеліє, коли друзі одного розслабленого (тобто хворого паралічем) спустили його через дах і Ісус, бачачи таку їх вірю, зцілив його, але перші слова, які Він вимовив були: «Прощаються тобі гріхи твої». А другі слова, які Він сказав: «Встань, візьми постіль свою і йди». Цей хворий прославив Господа і подякував Йому.
Отже і ми молімося завжди, молімося із покаянням і не забуваючи дякувати Богу за все, що Він нам дає і навіть за цю хворобу. Здавалося б це начебто речі несумісні, як дякувати за хворобу, але напевно наше людство в усьому світі дійшло до такої прірви, що могло б скотитися і звідти не змогло б піднятися.
Ми сподіваємося, що людство зараз задумається до якого стану воно прийшло і використає цю хворобу для зцілення своєї душі, для виправлення своєї душі, для покращення свого життя.
Нехай Господь вас береже і ви бережіть себе. Боже благословення на всіх вас»
«Спаси Господи», – відповідають прихожани храму святої Покрови.
