У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь! Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми чули прекрасну Біблійну історію в якій Господь піднімає з мертвих дочку Яіра. В якій людина, яка вже втратила всяку надію, витратила все своє майно на ліки і лікарів, і не змогла вилікуватися, не один лікар їй не допоміг. Ця людина тільки доторкнулася з вірою до Господа нашого Іісуса Христа і в ту ж хвилину отримала зцілення.

Але в цій сьогоднішній історії є цікавий момент на якому я сьогодні хочу наголосити вам. Написано, що коли йшов Ісус до дому Яіра, народ товпився кругом Нього, тиснувся. Кожен хотів ближче стати до Бога, доторкнутися до цього Пророка, який зцілює, який говорить такі слова, котрі ніхто ще до цього не говорив.

В наш час, коли ми всі дотримуємося соціальної дистанції, коли ми намагаємося зберігати карантин, що таке товпитися ми вже і забули. Але ще рік назад, згадайте, перед Новим роком «чорна п’ятниця» і мільйони людей по всьому світу товпилися біля магазинів, щоб купити щось дешевше, зі скидками. І ніхто не думав про хвороби, чи про віруси.

Я розкажу по-іншому, старше покоління пам’ятає, як ми раніше ще в радянські часи та і в недавні часи добиралися на роботу, чекали автобус, чи у Ніжині бувало, в Києві на електричку стоять сотні, тисячі людей. І як тільки під’їжджає електричка, і всі побігли, поперли товпитися до тих дверей, щоб швидше сісти. Хто в той момент думав про вірус? Всі думали тільки, щоб швидше добратися до електрички і сісти, бо треба довго їхати, а стояти важко.

Тепер ми зрозуміли, як товпилися люди до Господа нашого Іісуса Христа. Але не для того, щоб сісти, чи купити щось подешевше, для того, щоб почути Його, для того, щоб доторкнутися до Нього. І в цьому натовпі знайшлася жінка, одна жінка, яка з великою вірою доторкнулася до Господа і в той же момент отримала зцілення. Роками вона лікувалася, написано в Біблії, витратила все своє майно, але не отримала здоров’я. І в цей момент, у цьому натовпі з великою вірою вона доторкнулася до Бога і вилікувалася.

Я ще і ще раз повторюю це тому, що сьогодні прийшов такий час, що нас розділяють, і розділяє наша оця біда, яка прийшла у світ. Але розділені ми перестаємо бути людьми, бо людина – це соціальна особа. Я не кажу, щоб ми зараз у цей момент почали обніматись, цілуватись. Ні, ми повинні берегти один одного, але не забувати, що поряд з тобою людина. І навіть, якщо ця людина хвора, вона все одно залишається людиною.

Рано, чи пізно закінчиться цей карантин. Хтось помре, як це не жорстоко звучить, бо ліків сьогодні немає. Хтось перехворіє, хтось взагалі не заразиться. Як ми вийдемо з цього карантину, чи залишимося ми людьми, чи будемо жахатися один одного? Чи повернемося ми до церкви, так як на Пасху, пам’ятаєте, на Пасху було тисячі і тисячі людей і всі тягнулися до Бога, товпилися біля церкви, щоб доторкнутися до Божественної сили Воскреслого Господа нашого Іісуса Христа. І ніхто не думав про віруси.

Сьогодні вірус, страшна хвороба забирає життя людські. Але написано в Біблії – не той страшний хто життя забирає, той страшний хто душу вбиває. Бережіть свої душі. В дорозі до Бога пам’ятайте, що тільки з Богом і тільки з Богом можна вилікуватися, як вилікувалася та жінка. Витратила все, але зцілення знайшла тільки у Господа нашого Іісуса Христа.

Тому на дорозі до Бога залишаймося людьми, на дорозі до Бога любіть один одного, моліться один за одного, бережіть себе і бережіть один одного. І Господь прийде до нас, і Господь не покине нас, і Господь скаже, як тій жінці сказав – не бійся і тільки віруй. Не бійтеся, не бійтеся вірусу, бережіть себе від нього, але не бійтеся його, боїмося тільки Господа нашого, щоб не образити Його. Боїмося гріха, все решта пройде, все це миттєвості нашого тимчасового життя. Є Вічність в якій є Бог наш, любов наша і Боже благословення.

Боже благословення на всіх вас!».

«Спаси Господи», – відповідають прихожани храму святої Покрови.