У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь! Улюблені во Христі браття і сестри, така гарна неділя сьогодні, такий гарний світлий день. І хочеться жити, хочеться молитися, мріяти, щось планувати.
І сьогодні ми читаємо цікаву притчу Господа нашого Іісуса Христа про людину багача, який мав добру ниву, і ця добра нива гарно вродила. І сказав чоловік сам собі: «Зруйную житниці свої, побудую більші. І буду берегти там свій урожай, якого вистачить на декілька років. Скажу душі своїй – їж, пий, веселися, бо багато в тебе добра».
Але Господь сказав йому: «Нерозумний, сьогодні вночі я заберу душу твою і кому залишиться те добро, яке ти збирав?».
Напевно багато з вас чули таку гарну приказку – хочете розсмішити Бога, розкажіть Йому про свої плани. Ми багато чого можемо планувати, але в будь-яку мить Господь може забрати душу нашу. І кому залишиться те добро, яке ми будуємо, збираємо у своєму житті?
І так буває, сказано у сьогоднішній Євангелії, з усіма хто багатіє для себе, а не в Бога багатіє.
Ми всі живемо своїм повсякденним життям, щось збираємо, щось будуємо і радіємо, коли родить наша нива, і радіємо, коли щось здобуваємо у цьому житті. Так в чому ж проблема? Що не так було у цього господаря і чого ми повинні остерігатися у цих життєвих планах і в повсякденному, буденному житті?
От я пропоную кожному з вас сьогодні ще раз почитати, відкрийте Біблію, Святе Євангеліє і почитайте, але уважно почитайте. І зверніть увагу скільки разів цей чоловік сказав «я», «моє», «я збудую», «я зібрав», «я досягнув», «я», «я», «я»…Так буває, коли людина робить себе центром вселеної, «я» і в цьому центрі вселеної не залишається місця для Бога. І тоді Господь може врозумити цю людину, і тоді забирає Він душу її.
Людина багатіє для себе – написано у сьогоднішній Євангелії. І задумалися ми, правда, а для чого ми збираємо своє багатство, своє добро. Для себе? Та скільки мені треба… Хліба і теплу хатину, тепле місце, щоб було де свічечку запалити, щоб було де переночувати і прославити Бога Господа нашого Іісуса Христа. Бо у Бога треба багатіти. Дуже добре це знали наші діди і бабусі, які кожен ранок починали із святої молитви і кожну працю свою не починали не перехрестившись, і кожну працю благословляли в ім’я Господа нашого Іісуса Христа. І тільки тоді багатіли, коли жили з Богом.
Саме слово «багатіти» має корінь у собі – Бог, тобто жити з Богом і багатіти без Бога не можливо. Навіть якщо ти маєш цілі засіки добра, але без Бога це не твоє багатство. Казав колись один гуморист – той хто має багато грошей, то просто колекціонер, він не багата людина, він бідна людина.
І сьогодні в цій притчі Господь ще і ще раз доказує нам – багатійте з Богом. Все що робите ви на цій землі хай буде в ім’я Господа нашого Іісуса Христа, хай буде для добра ваших ближніх, а ваші ближні будуть трудитися для вашого добра.
І так, і тільки так ми досягнемо істинного багатства, справжнього багатства. І навіть смерть прийде до нас, ми це багатство, духовне багатство зможемо взяти з собою туди у світ духовний, до Господа нашого у Царство Небесне.
Хай справжнє багатство, багатство з Богом нашим буде в кожного з нас, його ніхто не зможе вкрасти. А ті багатства, що дарує нам Бог – урожай землі нашої, здобутки праці нашої, хай будуть на користь і нам, і нашим ближнім.
Боже благословення на всіх вас!».
«Спаси Господи», – відповідають прихожани храму святої Покрови.
