У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь. Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні Свята Православна Церква в перший тиждень, першу неділю Великого посту торжествує. І ми з вами торжествуємо. Торжествує душа наша в пості і в молитві. І говорячи про торжество, я перш за все хочу налаштувати нас з вами, щоб ми з вами зрозуміли, що таке торжество душі. Щоб не лукавили ми, православні, ми християни перед Богом і перед самим собою.

Перш за все, у сьогоднішній Євангелії ми читали цікаву подію, чи просто історію. Вдома кожен з нас перечитайте, зверніть увагу на кожне слово, над кожним словом можна задуматись, зробити якісь висновки. А я хочу звернути увагу на таку цікаву деталь, маленьку дрібницю, але яка говорить про багато що.

Починається сьогоднішнє Євангеліє з того, що Господь побачив Пилипа і покликав його за собою. Через деякий час Пилип побачив Нафанаїла і говорить йому: «Ми знайшли Месію». Нічого не дивує? Хто кого знайшов. Бог знайшов Пилипа, через деякий час Пилип говорить: «Я знайшов Бога».

Чи не і у нас у житті відбувається так само? Бог дає нам життя, Бог дає нам все, що ми маємо на цій землі. Бог веде нас і до храму. Проходить час і ми у гордині своїй починаємо говорити – я знайшов Бога, я знайшов Месію, я зробив те, я заробив інше, я такий гарний, я буду сьогодні торжествувати. І це не правильно.

Ми торжествуємо у Бозі і з Богом, ми торжествуємо, саме тому торжествує наша душа, коли ми усмиряємося, коли ми починаємо розуміти. Як казали наші діди і прадіди – без Бога ні до порога. З Богом і тільки з Богом може торжествувати наша душа, у Бозі наше щастя і любов, і здоров’я, і все, що ми маємо. Все дає нам Бог. А ми безсилі у Його владі. Ми можемо тільки дякувати Йому і торжествувати, що Він нас любить таких, якими ми є.

Сьогодні торжествує Свята Православна Церква, але огляньмося кругом, що відбувається у світі. Задля цікавості, зайдіть в інтернет і запитайте в гугла, які гоніння терплять християни по всьому світові. І ви будете здивовані. Ми сьогодні в Ніжині молимося в Православних храмах, нам ніхто не забороняє і тим більше не виганяє із храмів. І нам дивно, як у сьогоднішньому світі може бути по-іншому. Але насправді так не всюди. По всьому світі гонять і вбивають християн тільки за те, що вони вірять в Іісуса Христа. І це страшно у сьогоднішньому розвинутому світі, коли нас звинувачують, що ми нетерплячі до інших, нас же і вбивають за нашу віру.

Дякуємо Господу сьогодні, що ми маємо можливість спокійно постувати і молитися, молитися і славити, славити і торжествувати. Але поряд з цим яке страшне розділення у Православній Церкві України, по всій українській землі. І в Ніжині, я думаю, кожен відчував на собі, і кожен з вас напевно чув – ти не в таку церкву ходиш. І виникає питання – де ж істина, і де справжнє торжество?

Сьогодні Московська церква, а інакше не можна її назвати, торжествує і в своєму торжестві виголошує анафеми. Так, за церковним уставом є таке, але давно в Україні ми такого не робимо. А Московська церква продовжує і сьогодні виголошувати анафеми тим хто неугодний, ні, не Богові, а саме їм. І сьогодні виголошується анафема Мазепі, Філарету і багатьом іншим. Анафема – це прокляття.

І ось я, роздумуючи над цим, вчора задумався, а чи той хто торжествує, святкує, радується перемогою може проклинати? Якщо добре, справді глибоко задуматись, то моя думка, що проклинає той хто програв, той хто відчуває свою неправоту, той може проклинати когось іншого. Той хто перемагає, той хто знає, що істина в його душі і в його житті, той може тільки прощати, прощати і милувати. Згадайте з історії скільки разів було, що в день перемоги, в день якихось визначних подій прощали і милували, а не проклинали.

Сьогодні хай істинним буде наше торжество, торжество нашої віри. Не проклинайте, а прощайте тим хто гонить і проклинає нас. Щоб наша віра справді торжествувала, будьмо з Христом.

В земному житті Господа нашого Іісуса Христа був час, коли всі відвернулися від Нього, і залишився Він на Голгофі на хресті один. І Він страждав, і Він помер, але Воскрес і саме в цьому наше торжество.

Сьогодні, можливо, Православна Церква переживає не найкращі часи, але віримо ми, що з нами Бог. І в цій вірі любіть один одного, прощайте один одному, як любив Господь і любить усіх нас, як прощає і любить кожного з нас.

Справжнє торжество православ’я – у всепрощенні, в любові Божій, а не в прокльонах, і не в анафемі. Торжество православ’я, торжество Божої любові  хай розливається сьогодні по всій землі і в кожній людській душі і в кожному серці.

Боже благословення на всіх вас!».