25 квітня у велике свято Входу Господа у Єрусалим, Вербну Неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь! Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми святково зустрічаємо Бога Господа нашого Іісуса Христа, Який приходить до нас у славі Своїй. Але приходить як смиренна людина, приїжджає на осляті.
Господь іде в Єрусалим на муки і на страждання, щоб померти за нас з вами, заради нашого з вами спасіння, пролити кров свою і воскреснути на третій день. І ми, як і єрусалимняни 2000 років назад, зустрічаємо Господа Бога нашого Іісуса Христа. Бо ця історія, яка відбулася 2000 років назад, відбувається всю людську історію, відбувається і сьогодні.
І як тоді, так і нині ідуть з Іісусом його учні, які мріють про те, щоб Він як Цар сів на троні, а вони сиділи праворуч і ліворуч від Нього у величі і в славі. Мріяли про славу і про владу, а серед них вже Іуда задумав зраду, вже у серці його засіялася думка лукава.
І зустрічають Його люди 2000 років назад і протягом усієї історії славлять Господа: «Осанна в вишніх! Благословенне Ім’я Господнє». Але через декілька днів ті ж самі люди будуть кричати: «Розіпни Його!». Як часто відбувається і в нашому житті так само.
І дивляться на все це первосвященики і можновладці, які слухають слово Боже, не вірять Йому і вже задумали вбивство. І серед всіх оцих людей тільки діти не задумують нічого лихого. Вони біжать на зустріч Богові, радіють святу. І разом з дорослими читають слова молитви: «Осанна в вишніх! Осанна, благословен, хто йде в ім’я Господнє!». І саме тому мені радісно сьогодні бачити у храмі діточок. Хай славлять вони сьогодні дитячими устами Господа.
І саме тому я згадав сьогодні слова Господа нашого Іісуса Христа: «Будьте як діти, щирі і сердечні». І Господь буде з нами, якщо в душі своїй ми будемо як діти.
Сьогодні ще одна думка в мене виникла, бо серед всіх оцих людей, серед цих персонажів цього свята, цієї події є ще одна особа, якщо можна так сказати, про яку ми не думаємо і ніхто не звертає уваги. Молоденький ослик на якому їде Бог. І одразу думка – що ж це батюшка про осла говорить, а добре подумаймо. Тихий і непримітний, ніхто навіть не звертає уваги на нього, але він робить свою роботу, мовчки, працює і несе на своїй спині Бога. Як у нашому житті теж буває, тихі і непримітні люди, простіть мені, що я порівнюю з осликом, але люди, які тягнуть на своїй спині найбільше роботи тихо і непримітно, і не думають про славу, і не надіються ні на яку нагороду. Просто працюють на славу Божу. І на таких людях тримається сьогодні наша церква, Церква Христова, на тихих, непримітних людях.
Господь теж хотів увійти тихо і непримітно, але не вийшло. Вийшли на зустріч Йому тисячі людей і славили в молитві Господа Бога.
Сьогодні і ми, не дивлячись ні на що, славимо Господа Бога нашого Іісуса Христа. Будьмо ж як діти, радісні і веселі. Прийдуть дні випробувань і страждань, ми знаємо про це. Але поряд з цим ми віримо, що буде свято по всій землі, бо після випробувань завжди приходить і радість свята Світлого Христового Воскресіння.
Боже благословення на всіх вас!».
