У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!

«О роде невірний і розбещений, скільки буду я з вами», – говорить Господь сьогодні людям, які прийшли до Нього. «Скільки терпітиму вас?», – говорить Господь сьогодні і нам з вами. Страшні слова, страшні слова особливо з уст Бога Господа нашого Іісуса Христа.

А сталося от що. Господь на горі Фавор Преобразився, показав славу Свою і цю Божу славу побачили учні Його. Побували в Небі духовному з Богом нашим Господом Іісусом Христом. І ось спускаються вони з тієї гори і занурюються у наше гріховне життя наповнене гріхом і проблемами, і нашими болязнями.

Підходить до Господа батько і каже: «Зціли мого сина, який біснується на повний місяць. Учні Твої нічого не змогли зробити». І в цих словах велика біль батькова, страждання за сина свого, велика надія на Бога і в той же час докір учням Іісусовим, які можливо читали якісь молитви, можливо хотіли якось допомогти зцілити дитину, але не змогли. І це життя, і цей зойк батька про допомогу так нагадує сьогоднішню нашу ситуацію, сьогоднішнє наше життя. Життя в гріху, і в проблемах, в болячках, і у війні. Бо як тисячі років так і сьогодні йде війна – війна духовна із бісами нечистими в душах наших, і війна фізична тут на землі. Були роки, ми відвикли від цього, ми забули, що можуть бути смерті на нашій землі, що вбивають інколи, дуже часто на землі невинних людей.

І ось війна прийшла і на нашу землю. Воїни в далекому 14-му році змогли зупинити ворога там на Сході, але не змогли завершити війну. І сьогодні є люди, які теж докоряють: «Господи, чому так?». І є відповідь у цьому. Господь зціляє біснуватого юнака і потому відповідає учням, чому вони не змогли вилікувати його. «Цей рід нечистий, – говорить Іісус, – виганяється тільки постом і молитвою». І це не значить, що сьогодні тільки молимося і постуємо, і ворог відступить. Це не значить, що наші солдати повинні скласти зброю, бо і апостолів Іісус Христос не відпустив додому. Він повів їх далі за Собою, але сказав їм – піст і молитва укріпляє їхній дух.

І сьогодні я хочу, щоб почула вся Україні і ми з вами – піст і молитва укріпляють руки наших воїнів сьогодні там на Сході. І без поста, і без молитви нічого не вийде у наших солдатів, як не вийшло у воїнів Христових, в учнів Його.

Сьогодні ми молитовно згадуємо тих солдатів, тих наших українських воїнів героїв, які поклали життя своє за нас з вами в Іловайську в далекому 2014-му році. І я сьогодні згадав зранку в 14-му році в інтернеті я побачив відео, і в цьому відео солдат в окопах, український солдат в досвіток, коли ще ранішній туман підіймається над землею, сидить на сторожі. Його не видно, він знімає цей туман, знімає поле перед собою. Там за полем, зрозуміло, вороги, які чекають його смерті. І він знімає цей туман, це поле і тихенько-тихенько читає молитву Отче наш. І це так сильно!

Саме тому нездоланні наші воїни, бо стоячи на чатах, на сторожі нашого з вами миру вони моляться, я впевнений у цьому. І сотні капеланів нашої церкви сьогодні підтримують їх у цій молитві. І Господь Бог підтримує їх у цій молитві. І з цією молитвою, і з постом, я вірю ми переможемо, і з цією молитвою і з постом Господь Бог зцілить нас з вами, наше суспільство, на душі, нашу державу, нашу церкву звільнить від того ворога, який чатує на наше життя, чекає нашої смерті. І мучить і сьогодні, роки пройшли, мучить нас і сьогодні.

Матінка Божа сьогодні хай молиться за нас з вами, за нашу церкву, за нашу державу, щоб Господь допоміг нам у нашій молитві, у нашому пості. Піст і молитва хай тримають сьогодні нас у цьому світі. Піст і молитва хай зцілюють сьогодні нас з вами, в нашому житті. Піст і молитва хай сьогодні відженуть ворога від наших границь, з нашої землі. Піст щирий, сердечний піст. Я вам відкрию маленький секрет, не секрет, а просто цікаву інформацію, коли почалася війна одна із наших прихожанок почала постувати. Постує і сьогодні, бо війна продовжується.

Ми молимося за наших воїнів, нехай цей піст і ця молитва сьогодні підтримують наших воїнів, і бережуть нашу землю, нашу церкву, наших дітей, щоб наші дітки не знали, що таке постріли, щоб наші діти жили і навчалися під мирним небом в нашій українській церкві, в наших українських школах.

Многая і благая літа!

Боже благословення на всіх вас!».

Після літургії отець Михаїл і отець Олександр відслужили ще один молебен і благословили діток на новий навчальний рік.