У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні зранку, відкриваючи новини, я прочитав таку цікаву новину, що сьогодні Міжнародний день благодійності, Міжнародний день милосердя. І можливо не просто так випало сьогодні читати притчу Господа нашого Іісуса Христа про немилосердного боржника, про того чоловіка, якому простилося дуже багато, а він не зміг простити мало брату своєму.

Слухаючи цю притчу, ми давно вже все розуміємо, бо знаємо ми, Господь говорить: «Яким судом судите, таким судом будуть судити і вас. Як ви відноситеся до ближнього свого, так будуть відноситись і до вас. Як ви будете прощати ближнім своїм, так Господь буде прощати і вас». Кожного дня зранку і ввечері, і протягом дня, читаючи молитву Отче наш, ми повторюємо ці слова Господньої молитви: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

Здавалося б немає нічого нового у сьогоднішній притчі, але все ж таки є, є те глибинне про яке сьогодні хочу сказати вам. І перш за все, те що ми так механічно пропускаємо. Ми не знаємо сьогодні ціну таланту, ми не знаємо скільки коштував динарій. І тому, не знаючи, ми так механічно прочитали «десять тисяч талантів», ну подумаєш. Але насправді уявіть собі, один талант – це приблизно 26 кілограмів срібла, і десять тисяч талантів – 26 тонн срібла. Людина в ті часи, чуючи цю притчу, одразу розуміла, що це фантастична сума, що це щось неймовірне. Бо маючи 10 талантів, людина вважалася вже багатою. У бюджеті держави можна було нарахувати сотні талантів, але не 10 тисяч.

І ось таку фантастичну суму господар прощає боржнику, прощає легко. Єдине, що він чекав, щоб людина розкаялася, щоб людина попросила цього прощення.

Слухаючи цю притчу, ми завжди ставимо себе на місце того іншого товариша, якому не прощено. Але насправді ми всі з вами ті, кому простилося дуже багато. У Святому Хрещенні Господь змиває з нас величезні гріхи, бо в гріху народжені ми, і в гріхах зачаті ми. І от коли батюшка опускає нас маленькими у воду Святого Хрещення, з нас змиваються усі гріхи. Оті тисячі і тисячі талантів срібла, та каменюка, яка обтяжує нас, ми народжуємося уже із тим каменем на шиї. І Господь у Хрещенні знімає із нас цей камінь, і ми прощені йдемо у цей світ і як той, що в сьогоднішній притчі, виходимо на вулицю і – починаємо судити інших, судити за дрібниці.

Сто динаріїв не простив чоловік. Динарій – це ну всередньому був денний заробіток, тобто три місяці приблизно і людина б віддала цей борг, порівняно невеликий борг. І той, кому прощено незміренний борг, міг простити цей маленький. І людина, друг його просить у нього прощення, але він не прощає. Черстве серце його, зачерствіло серце.

Ось другий глибинний нюанс, про який я хотів сьогодні сказати – зачерствіло серце у людини. Йому прощається багато, але він не відчув тієї радості і щастя всепрощення, тієї радості і щастя якими б він мав сам ділитися, тієї радості і щастя, які дарував йому Господь.

Загляньмо сьогодні у наші серця, які вони? Чи вміємо ми прощати, чи не черстве наше серце, чи є у нашому серці та радість, радість присутності Бога, що Господь ось поряд, Господь милостивий, Господь дає нам Своє благодіяння, Свою милість, Свою благодать, і ми сьогодні з Богом. Де ми сьогодні? Чи з Богом, чи можливо Господь повернув нас знову і сказав: «Рабе лукавий». Як страшно почути такі слова тому, кому прощено все. Господь говорить: «Рабе лукавий». Не дай Боже нам з вами почути такі слова від Господа.

І знову ж таки, справа не тільки в моєму особистому. Повернімося до Святого Євангелія, на самому початку господар говорить: «Вкиньте в тюрму цього боржника і дружину його, і дітей його продайте». Той, хто не вміє прощати, він робить зле не тільки собі, біля нього страждають і рідні його, і близькі його, і кожен в житті його з ким він спілкується, до кого доторкається, всі страждають.

Задумаймося над цим, що ми робимо в цьому житті для себе і для ближніх своїх. Якщо ми не прощаємо, ми віддаємо себе на суд Божий і робимо зле своїм ближнім. Прощаючи, ми отримуємо від Бога нескінченну благодать, прощаючи ми і самі стаємо щасливими і робимо щасливими тих, хто поряд з нами. А Господь милосердний хай буде з нами і хай навчить нас прощати і бути щасливими у цьому житті.

Боже благословення на всіх вас!».