У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми чули цікаву Євангельську історію. До Господа підходять фарисеї і, спокушаючи Його, запитують: «Яка найбільша заповідь у Законі?».

Це для нас здається нормально – вчителю, яка найбільша заповідь. Але, уявіть собі, щоб ви зрозуміли що відбувається, уявіть собі, ну наприклад, завод в якому працюють працівники вже 30-50 років, і тут приходить практикант на завод. І ось до цього практиканта підходять спеціалісти і запитують його – от як нам працювати на заводі? Смішно, правда? І розумієш, що ці спеціалісти просто насміхаються над практикантом.

Сьогодні День учителя і у Євангельській розповіді сьогоднішні фарисеї саме звертаються до Іісуса: «Учителю, яка найбільша заповідь у законі?». Уявіть собі, викладач із стажем 50 років, і тут приходить навіть ще не вчитель, а практикант з університету, і от учитель хоче його щось запитати: «Як мені навчати дітей, учителю?». Розумієш, що старший хоче посміятися над молодшим.

Саме таку історію описує сьогодні євангеліст. І написано, що фарисеї приступили до Іісуса і запитали, спокушаючи Його. Адже вони все життя своє поклали на вивчення Закону, на вивчення Святого Писання, вони знали кожну букву у Святому Писання. І тут приходить молодий Проповідник, Його називають Учителем, і вони приревнували – хто Ти такий, а ну чи знаєш Ти Писання, яку заповідь із більше, як 300 заповідей у Старому Заповіті, яку Ти назвеш головною? І Господь називає те, що дійсно є найголовнішим у Святому Писанні, що є найголовнішим у всьому нашому житті: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, всією душею своєю». І друга заповідь подібна до першої: «Полюби ближнього свого, як самого себе».

І чи це Закон Божий, чи це величний завод, чи це школа, все наше життя, весь Закон життя тримається на цих двох заповідях – любові до Бога і любові до ближнього, без якої не може бути любові до Бога.

І цей молодий Проповідник, Учитель, як Його називали в цей час, Господь Бог наш Іісус Христос, Який і є автором усіх заповідей, усіх законів всесвіту, цією відповіддю Він посоромив тих, що вважали себе наймудрішими людьми в законі.

Закон любові керує всім нашим світом. Але, що таке любов і де ключик до тієї любові, яка керує цим світом, яка управляє цим світом, без якої неможливе життя у цьому світі? Ключик до цієї любові сьогодні серед нашого храму – Хрест Господній, жертва Господа Бога нашого заради нас з вами.

Ми все своє життя жертвуємо, інколи і не знаємо цього. Жертвуємо своєю молодістю заради наших дітей, чекаємо гостей і жертвуємо своїм часом, своїми матеріальними статками, щоб гарно прийняти цих гостей. Жертвуємо Богові на розбудову храму, жертвуємо ближнім своїм чим можемо. Жертвуємо і ця жертва, якою б не була вона, якщо вона позбавлена любові, нічого вона не варта, це бізнес. А якщо є любов, то це і ключик, ключик до нашого життя.

Господь так полюбив світ, що і Сина свого Єдинородного віддав на смерть заради світу цього, заради нас з вами. І Він закликає нас, Він веде нас до цієї любові, вказуючи Хресну дорогу. «Візьми хрест свій і йди за Мною», – Господь сьогодні кличе до кожного з нас.

І інколи це є і найважчим для нас – пожертвувати все своє життя заради Бога. А, пожертвувавши з великою любов`ю до Бога своїм життям, отримати справжнє життя. Бо той, сьогодні ми чули, хто пожертвує душу свою, той спасе її. Щоб ми зрозуміли ці складні слова, згадайте закоханих людей, вони ж не прораховують – що я отримаю від кохання. Вони всією душею все життя своє віддають своєму коханому, не задумуючись, що я буду отримувати. І отримають все – і кохання, і життя, і любов. Ось такою любов повинна бути і до Бога – жертовною любов`ю. І пожертвувавши, тоді ми, і тільки тоді, спасемо душу і отримаємо повноцінне життя у Господі нашому Іісусі Христі.

Боже благословення на всіх вас!».

Після літургії отець Михаїл привітав вчителів і викладачів з їхнім професійним святом. Також отець Михаїл привітав всіх пасічників, на днях був День пасічника. Сьогодні у храмі святої Покрови був один із головних бджолярів Ніжинщини – Петро Балаш. Цього тижня пасічники відвезли мед дітям у Ніжинський будинок інтернат. «Тільки добрі люди бувають пасічниками, бо бджілки завжди відчувають ту людину, яка любить», – сказав отець Михаїл і вручив Петру Балашу Подяку від директора Ніжинського будинку інтернату всім бджолярам Ніжинщини за проявлену любов і опіку до діток з особливими потребами.