6 листопада у поминальну Дмитрівську суботу настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, життя і смерть ходять поруч, особливо останні дні ми дуже гостро відчули це. Бо останні дні дуже багато смертей у Ніжині. Якщо раніше було по 5 похоронів на місто, останні дні – 15-20 похоронів. Особливо гостро відчуваємо ми у церкві, коли було таке – служиш похорон, приїжджаєш у церкву, похрестив дитинку і знову їдеш на похорон.
Радість і горе завжди поряд з нами у житті. Народження дитини, смерть старенької людини змінюють один одного. І дивлячись на це, можна зневіритися, опустити руки. Але сьогодні ми чуємо слова Святого Писання: «Я хочу, щоб ви мали віру. Щоб ви не були, як ті, що не мають надію». Ми маємо віру, ми маємо надію на вічне життя, на те, що смерть – це не кінець життя людського. Смерть – це розлучення душі і тіла. І в землю повертається тільки тіло, наше з вами тіло повернеться в землю, але не ми.
Відчуйте різницю в тому, що таке «я» і що таке «моє тіло». «Моя шапка», «моя сорочка», правда – це не «я». «Моя сорочка» – це не «я», «моя шапка» – це не «я». «Моє тіло» – це не «я», це «моє тіло», це можливо частинка «мене», але не «я». «Я» – це духовне, це той дух, який вдихнув Господь Бог в мене, у вас, коли створював людину, так написано у Біблії.
І смерть – це розлучення душі і тіла. Тіло від землі взяте, в землю і повертається. Але віримо ми, що душа розлучається із тілом і возноситься до Бога. Вічно жива душа возноситься до Вічно Живого Бога. Ми віримо в це, і саме з цією вірою сьогодні ми молимося за упокій душ спочилих всіх наших рідних і близьких від віку померлих. Бо вони чекають нашої молитви, вони чекають, щоб ми згадали їх у своїй молитві. Щоб нашими молитвами Господь Бог був милостивий до них, Господь Бог прийняв їх і поселив душі їх там, де всі святі спочивають, там, де немає ні журби, ні печалі, там, де вічне і блаженне життя. А ми називаємо це місце – Царство Небесне.
Тож, хай буде щирою і сердечною наша молитва, хай будуть прийняті всі оці панахиди, які ми сьогодні принесли для наших рідних і близьких. І хай Господь Бог упокоїть душі їх у Царстві Небесному. Щоб вони відчули те, що ми пам’ятаємо за них, що ми любимо їх. Відчувши нашу молитовну підтримку, щоб возрадувалися там на Небесах у світі Духовному. Вічна пам’ять всім нашим померлим.
Божого благословення всім нам, що нині зібралися у храмі святому!».
