У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми слухали притчу про багача і Лазаря. І напевно, ми знаємо цю притчу, ми чули її раніше і скоріш всього ми думаємо – це ж не про нас, бо хто з нас є дійсно багатою людиною. У кого мільйони на рахунку? Підніміть руку, немає. Ну і не просимо ми милостиню перед храмом, не вважаємо себе жебраками. Але насправді ця притча стосується кожного з нас. І Господь, говорячи цю притчу, звертається до кожного з нас.
Ми не маємо багатства, але не у багатстві справа. Ніколи Господь не осуджував велике багатство. Господь осуджує відношення до багатства чи до бідності. Коли людина зациклюється у своєму багатстві, у владі, у бідності, в проблемах. І зациклившись, як ракушка закрившись у цих проблемах, у бідності чи багатстві, не бачить більше кругом себе нікого. Саме в цьому була проблема багача, не в його багатстві, а в тому що він не бачив того бідного Лазаря, який сидів біля його столу і чекав, коли крихти впадуть з цього столу. Він не помічав його.
І тепер задумаймося над своїм життям. І подумаймо над тим чи у нашому житті не буває такого, що ми у своїх проблемах зациклились, і все, здається крім наших проблем у світі більше нічого не існує. І не бачимо, що у сусіда є свої проблеми, можливо більші чим наші. І перестаємо співчувати своєму ближньому. «Як співчувати своєму ближньому, коли ви повинні мені поспівчувати», – думає людина. Але Господь як Джерело милості і милосердя говорить нам: «Будьте милостиві, будьте милосердні!» Щоби не відбувалося у вашому житті, ми повинні бачити і відчувати ту людину, яка поруч. Ми повинні співстраждати із своїм ближнім. І тоді наш ближній буде співстраждати нам з вами.
Особливо сьогодні, в цю важку хворобу, яка переслідує нас. Нам говорять – вакцинуйтеся, цим ви врятуєте себе і допоможете ближнім. І ми слухаємо будь-кого, зверніть увагу, що всі антивакцинаторні думки російською мовою. Ми будь-кого слухаємо крім лікарів, які говорять – це спасительний круг для нас, для вас, спасительний круг і для нас, і для наших ближніх. Не слухаємо ми і вигадуємо будь-які причини, щоб тільки не спастися.
Але я сьогодні не про це, я про те, що ми живемо в цьому світі, у кожного своє життя – хто багатший, хто бідніший, у кого більше проблем, у кого менше проблем. У кожного з нас є свої сусіди і ближні, які можливо потребують нашої допомоги, а ми не помічаємо їх. Задумаймося над тим, можливо прийде час, коли ми помремо і прийдеться нам просити у того ближнього, щоб він допоміг нам, як той багач просив у Лазаря, щоб він просто вмокнув палець і змочив губи.
Скільки до нас звертаються за допомогою, можливо колись і нам прийдеться звернутися до того, хто звертається сьогодні до нас, після смерті може прийдеться і нам попросити його – змочи свій палець, змочи мої губи, тільки губи. Задумаймося над цим.
І сьогодні, коли є ще можливість у цьому світі виправити своє життя, допомогти своєму ближньому. Допомагаймо один одному, бережімо один одного, тоді Господь Бог буде допомагати і нам, буде берегти нас. І тільки так у єдності, в милості і милосерді ми зможемо спастися і можемо надіятися на Царство Небесне, на блаженство, на Боже благословення.
Будьте уважні один до одного, будьте милостиві один одному, бережіть один одного. Саме про це сьогоднішня притча.
Боже благословення на всіх вас!».
