У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми зібралися у храмі святому, щоб помолитися Господу нашому Іісусу Христу. Сьогодні ми слухали притчу про нерозумного багача. Так вона починається і так називаємо її ми – притча про нерозумного багача. Але якщо вслухатися у слова цієї притчи, то може здатися трохи дивним – людина трудилася день і ніч, і в неї вродила нива. Нива вродила, значить людина працювала. І ми працюємо день і ніч, трудимося заради блага свого, своїх дітей, блага своєї держави. Вродила нива і сказав чоловік: «Ось я розвалю житниці старі, побудую великі, нові». Що у цьому поганого? Та нічого поганого немає, все добре. На перший погляд навіть стає шкода цю людину. Людина трудилася, а їй говориться: «Ти нерозумний». У чому ж проблема?

Зверніть увагу на останнє речення цієї притчи: «Так буває, коли людина багатіє, збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє». Ми сьогодні молимося, але протягом тижня трудимося, збираємо якісь скарби. Задумаймося і ми з вами, чи багатіємо ми в Бога, чи збираємо скарби для себе. І перш за все виникає думка – та це не про мене, хіба хтось із нас може похвалитися таким не порахованим багатством. Але я скажу вам по іншому. Ця притча про кожного з нас, навіть і про мене.

І перш за все, сьогодні згадалося мені, років 10, напевно, назад купили ми у селі бідненьку хату в бідненького дідуся, який вже помер, Царство Небесне. І коли ми спілкувалися, як він продавав цю хату, мені було його дуже жаль. Людина у рваному старому одязі, забідована працею. Але цікаво інше. У цієї людини був побудований сарай, добротний сарай, до цього сараю прибудований ще один і ще один, а там і гараж для трактора, маленький трактор був. Як у сьогоднішній притчі, людина бідна, але він добудовував ще і ще. І помер цей дідусь і нічого не забрав із собою. А ми, купивши його хату, стільки добра, для нього безцінного добра, просто спалили.  Більше того, ми палили ще нові, неношені речі. Він ходив у рваному одязі, а нові, неношені речі зберігав у шафі своїй. І можливо радувався що: «Ось я стільки багатства маю». Збирав це багатство для себе, і пішло воно прахом.

Я сьогодні сказав, що це притча і про мене. Кожен з вас сьогодні задумайтесь над своїм життям – що збираємо ми для себе, не в Бога багатіємо, а для себе. Здавалося б ікона – це свята річ. І ось у мене в молитовному куточку до ремонту, який ми зробили два роки назад, все було закладено цими іконами. Їх було дуже багато. Ми почали робити ремонти, все зібрали, упакували в ящики, винесли. І поки робився ремонт, я поставив собі в куточку дві ікони, щоб молитися. І раптом я зловив себе на думці, що мені цих двох іконочок повністю вистачає. І сьогодні трішки більше як дві, але всі ті ікони, що я упакував у ящички, так упаковані лежать вже два роки. Я дістав деякі, свої любимі, а всі решту лежать і чекають того часу, коли я зможу просто розлучитися з ними, комусь віддати.

Чому я згадав за ікони, буквально три дні назад теж люди купили хатину стареньку на краю Ніжина, купили у старенької бабусі і привезли мені два здоровезні ящики ікон. Бабуся померла і залишила ці ікони, і вони зараз вже нікому не потрібні, у молодої сім’ї є свої ікони. Я не кажу, щоб ми нехтували іконами, але я кажу про те, що навіть, збираючи ікони, ми можемо робити це для себе особисто, а не для Бога. Задумаймося над цим.

Ми сьогодні говоримо про рахунок у банку, чи про пачку доларів, ми говоримо про те багатство, яке ми збираємо для себе, а не для Бога. Не в Бога багатіємо, а в себе самих. І повірте, все те, що ми збираємо для себе, рано чи пізно піде прахом. Все чим ми багатіємо у Бога, залишиться у вічності там у Бога, залишиться у пам’яті людській. І найважливіше, залишиться у вашій душі навіки і принесе вам радість і задоволення.

Задумаймося над тим, як ми живемо і що збираємо у цьому житті – чи те, що піде прахом, чи те, що залишиться у вічності.

Сьогодні ми живемо в такий час, коли ми не впевнені у своєму майбутньому. І як до того багача, до кожного з нас в будь-який момент може постукати смерть. Ми вже бачимо це, як швидко і непередбачувано помирають люди. І коли ця смерть прийде до нас з вами, як буде шкода розлучатися із тими багатствами, які ми назбираємо для себе. І ми будемо не готові стати перед Богом. А все чим ми забагатіли перед Богом, воно піде з нами у вічність. І не такою страшною буде смерть.

Живімо легко в цьому світі. Неважливо, які рахунки в нас у банку, неважливо чим ми багатіємо. Багатійте добром, любов’ю, милостю, милосердям. Світіться цим і це принесе радість вам і ближнім. І це дарує багатство нам у вічності.

Боже благословення на всіх вас!».