У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, Господь наш Іісус Христос сьогодні говорить нам притчу про званих на обід. Господь призиває нас на Свою трапезу, а в притчі говорить про господаря, який накрив стіл і кличе на трапезу гостей. І гості починають відмовлятися, шукаючи причину – то земля, то воли, то весілля.

Задумаймося сьогодні, скільки разів ми з вами були на місці тих гостей. Скільки разів, я думаю, в кожного з нас були такі моменти, коли треба було йти до церкви, а ми шукали причину, будь-яку причину – то дощ іде, то щось нездоровиться, то якесь свято. І це ті воли, чи та земля, чи те весілля, які нас не пускають до Бога. Я думаю, що в кожного з нас був такий момент, коли ми просто полінувалися і шукали причину, щоб не піти до храму Божого.

І питання не у волах, чи у землі, питання у нас самих. Бо якщо задуматися, хто дав волів тому запрошеному чоловікові – дав Бог. Для чого Він дав тих волів, щоб вони закрили йому дорогу до Бога? Ні. Весілля, земля, все це дає нам Бог, і радість, і турботи земні, але дає нам не для того, щоб відволікти нас від спасіння, від трапези Господньої, бо це було б не логічно. Господь дає нам наші багатства, нашу сім’ю, наш бізнес, нашу роботу, наші повсякденні турботи для того, щоб ми наблизилися до Бога. І тільки від нас залежить чи ми наближаємося до Бога з допомогою того, що Бог дарував нам, чи ми відрікаємося від Бога, від Спасіння.

Є така цікава історія, коли запитали блудницю: як так сталося, що вона пішла неправдивою дорогою? І вона почала розповідати про важке дитинство, батько був алкоголік, не було у що одягнутися, не було на що прожити, і вона зважилася на таку дорогу. Потім запитали у монашки в монастирі: як так сталося, що вона пішла у монастир? І монашка в монастирі почала розповідати про важке дитинство, про батька алкоголіка, про те, що не було чого їсти, у що вдягнутися. Одні й ті самі причини, але різний вибір.

Отже, ми з вами особисто вибираємо чи зранку прокинутися, помолитися, піти до храму, подякувати Богові за те, що ми маємо: за волів, за землю, за ту радість весілля, за свято у своєму житті. Чи відректися від Бога, шукаючи виправдання через волів, через землю, через весілля. Все в нас самих. Ми ж усі і віруючі, і невіруючі, і православні, і не православні надіємося на краще майбутнє, на спасіння душ наших, на Божу благодать, на той пир, на ту гостину, яку приготував нам Бог. Ми всі хочемо цього.

Хай же ніщо не відволікає нас від цього спасіння, хай ніщо не закриває нам дорогу до Бога. У кожного з нас своє життя, свої проблеми і свої радості. І ці радості, і ці проблеми, повірте, Господь дарує нам, щоб ми наблизилися до Нього, щоб ми прийшли до Нього. Пам’ятайте, немає в цьому світі нічого, що дає нам Бог, щоб відвернути нас від Спасіння. Все, що в цьому світі дає нам Бог, це заради нашого спасіння. Тому немає ніякого виправдання, немає ніякої причини, щоб не прийти, не відгукнутися на запрошення.

Будьмо ж завжди готові прийти на запрошення до Господа нашого Іісуса Христа.

Сьогодні є ще один аспект про який я хочу сказати вам. От ходжу і воно в думці у мене прокручується, прокручується. Пройшло два роки від Об’єднавчого Собору на якому Єдину Помісну Православну визнану у світі Церкву об’єдналися три гілки православ’я: Українська Православна Церква Київського патріархату (в якій ми були), Українська Автокефальна Церква і Українська Православна Церква Московського патріархату.

На цей Об’єднавчий Собор були покликані всі, всі представники всіх трьох православних гілок. Але знаємо ми скільки відмовилися від цього запрошення, відреклися від Об’єднавчого Собору.

Найцікавіше, що причину знаходили теж різну. Найцікавіше те, що Об’єднавчий Собор називали розкольницьким. Уявляєте? Про Об’єднавчий Собор сказати, що він розколює суспільство. Це лукавство…

І сьогодні хочеться сказати словами Господа нашого Іісуса Христа: «Багато покликаних (напевно, покликані були всі), але мало обраних». Обрані сьогодні ми з вами, ті що відгукнулися, ті що рано встали, прийшли до храму, причастилися. Ті, що відгукнулися і увійшли у лоно Єдиної Канонічної Православної Церкви України, в якій ми сьогодні з вами.

І хай спасіння душ наших буде на всіх вас. Хай Господь Бог буде з усіма нами і дарує спасіння нам з вами і нашій Православній Церкві України!

Боже благословення на всіх вас».