У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафія з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, вдень П’ятидесятниці ми святкували, по великому рахунку, народження Хрестової Церкви. На наступний тиждень у Неділю, тобто минулої Неділі ми святкували, молитовно згадували Всіх Святих з яких і складається Хрестова Церква, всіх Святих від віку померлих, нас живих на землі і тих, що ще народяться.
Сьогодні ж ми молитовно згадуємо всіх наших Українських Святих і це згадування не є проявом етнофілетизму. Є такий термін, який визначає те, що національне ставиться вище від духовного. В чому часто і звинувачували нас, Українську Церкву. Але цікаво те, що ті, що звинувачували нас з вами українців, самі впали у гріх етнофілетизму, видумавши ідеологію «рускава міра». «рускава міра», який поставив себе вище над цусім світом. А прийшовши на нашу землю, поставив себе вище Бога, прийшовши з танками і ракетами.
Сьогодні зранку знову на нашу землю прилетіли ракети. Зранку я прочитав новини, що одна ракета впала на дев’ятиповерховий будинок, друга ракета впала на дитячий садочок і на тому місці семиметрова вирва. Уже третій місяць і ми звикли вже до сигналів тривоги, ми прислухаємося чи хтось десь стріляє, чи килим вибиває. І грім небесний ми плутаємо із зривами бомб. Сьогодні мене особисто дивує не це, не ті ракети, що прилетіли на нашу землю, ще і ще раз я вражений і в душі біль від того, що ці ракети благословляє сьогодні так званий патріарх московський Кирил. Кожна куля, кожна бомба, кожна ракети, яка летить на нас з вами українців, благословенна так званим Кирилом. І це найстрашніше.
Страшно те, що і сьогодні дуже багато тих, у кого стріляють ракетами і кидаються бомбами, моляться за Кирила і чекають «рускій мір» у себе вдома, не розуміючи, що «рускій мір» несе тільки кров і ненависть один до одного.
Ви придивіться, відкрийте карту і ви зрозумієте, що найбільше страждають, найбільше крові проливається саме там, де чекали «руского міра», саме там, де було найменше Української Церкви. У чому ж справа?
Ми – Українська Церква, сьогодні ми святкуємо день Всіх Святих землі Української. Здавалося б, чому саме Українських Святих ми святкуємо – бо ми УКРАЇНЦІ, і як завжди ж любиш «свою дитину» сильніше від «сусідської дитини». І це не означає, що я ненавиджу «сусідську дитину», я люблю і «сусідську дитину», але «своя дитина» завжди ближче до серця.
Я думаю, що в кожного з нас є доступ до інтернету, і я хочу здивувати всіх вас. Відкрийте сьогодні вдома інтернет і введіть у пошук – Ікони Північно-Американських індіанців. І ви будете здивовані, коли побачите ікони Іісуса Христа, Богородиці з пером у волоссі, як справжні індіанці Іісус і Богородиця. Знайдіть ікони індусів і ви побачите Богородицю в сарі індійській, а Іісусика, як маленького індійця. Пошукайте ікони Африканські і ви побачите і ви побачите темношкірого Іісуса. І виникає питання – а де істинний Іісус? Відповідь – саме в цьому і є Іісус, Він для кожного Свій. Для темношкірого Він темношкірий, для індуса Він індус, для індіанця Він індіанець, а для українців наш Іісус українець. І люблячи нашого Іісуса, ми любимо і всіх інших, сусідів своїх і їхнє бачення Іісуса.
Знайдіть сьогодні в інтернеті ікони художника Олександра Охапкіна, і ви побачите Іісуса у вишиванці. І дивишся на Іісусика у вишиванці і Він такий близький до душі і до серця. Саме в цьому і є Християнська любов – любити один одного і приймати свого сусіда таким, яким він є. Іісус прийшов до кожного з нас і до кожного народу. Він не прийшов окремо до українців і окрема до рускіх, окремо до темношкірих, й окремо до індусів, Він прийшов до всіх народів, як до Себе додому. І всі народи прийняли Його, як Свого. І з усіх народів сьогодні складається Хрестова, велика, найбільша Христова Церква у світі.
«рускій мір», знову звучить тривого, знову ми розуміємо, що це звуки «руского міра», оголосив, що він найкращий, він найближчий до Бога і впав у гріх. Церква Христова єдина, але різноманітна і християни різні, і різні традиції Христової Церкви. Але саме з цих різних традицій складається єдина, велика Христова Церква наповнена Христовою любов’ю. І наповнена Святими Христової Церкви, і серед цього сонму Святих яскравим діамантом виділяється сьогодні Святі Українські, які сіяли любов по Українській землі, які сіяли любов і сіють сьогодні по всьому світу, які сіяли любов і в росії, бо більшість російських Святих – етнічні українці.
І я вірю, що наша з вами любов, Христова любов, що наші з вами молитви і молитви Українських Святих дарують нам з вами перемогу над безжалісним ворогом, дарують нам мир, переможний мир і дарують нам світле майбутнє.
Якщо у домі з’явилася нечисть, хто повинен прибрати дім? Господар дому. Ми приберемо наш дім, Україну, нашу Церкву від нечисті, наші Українські Святі допоможуть нам в цьому і будемо жити ми у вільній, світлій, багатій духовно й матеріально державі. й наші діти більше ніколи не будуть чути сирени тривоги, наші діти не будуть знати війни. Я вірю в це, з нами Бог і молитви всіх Українських Святих.
Боже благословення на всіх вас!».
Спаси Господи!