У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, Господь наш Іісус Христос у сьогоднішньому Євангелію говорить нам про віру, про віру тверду і непереможну. Про віру якою можна і гори пересувати з місця на місце.
Ми слухаємо це і думаємо собі – та хіба таке можливо. Але я хочу повернутися в минуле і нагадати вам, буквально декілька місяців назад на нас з вами сунула гора, яку, здавалося, неможливо зупинити. Я не військовий розвідник, але зі слів людей, які це дійсно бачили, у нас під Ніжином стояли 70 загарбницьких танків. Це тільки танків, крім танків ще й іншої техніки море. А точніше не море, а гора. Уявіть собі всю цю техніку скласти в одну купу, вийде величезна гора, яку, здавалося, неможливо зупинити. Але нас тримала віра.
З першого дня я не чув ні від кого – ой ми програємо. З першого дня війни я чув тільки – ми переможемо. З першого дня війни в моєму серці ніколи не закралося ні однієї думки, сумніву. Ми всі з першого дня війни віримо у нашу перемогу. І цією вірою ми укріпляємо наших воїнів, які приходили сьогодні до храму молитися. З цією вірою ми молимося, з цією вірою ми боремося, з цією вірою ми зупинили цю гору, цю навалу. І відкинули з нашої Сіверської, Чернігівської землі. Здавалося – це неможливо, але так сталося.
Цієї віри я хочу попросити у Бога укріплення, бо війна продовжується і знову здається, що нема кінця і краю цій війні. І знову гинуть наші найкращі хлопці. І сьогодні Господь говорить нам усім – маймо віру з гірчичне зерно і нічого неможливого не буде вам, каже Господь.
Ми здолаємо цю навалу, ми віримо в це. Але, як до православних християн я звертаюсь до вас сьогодні, словами Іісуса Христа звертаюся до вас, Господь каже: «Постом і молитвою виганяється рід цей нечистий». Зрозуміло, що воїн, який там на війні тримає в руках зброю, він не постує, він інколи не має часу помолитися як слід. Що означає це для нас з вами? Ми вдвічі сильніше повинні постувати, ми вдвічі більше молитов повинні читати сьогодні. Щоб зброєю наших воїнів і нашими молитвами, нашим постом, нашою вірою ми відкинули цю нечисту навалу зі східних теренів: і під Харковом, Донецьк, Луганськ, Запоріжжя.
Сьогодні Крим стрясає від вибухів. І кричать російські жінки від страху. А я дивлюся і хочеться сказати їм – та ви не знаєте, що таке страх, бо ви не знаєте, що таке просидіти місяць у холодних підвалах, коли стрясається все кругом тебе і ти не знаєш чи вийдеш живим із того підвалу. «Ето жесть», – кричить дитина на відео. Ні, російські діти, ви не знаєте, що таке жесть. Наші діти знають і запам’ятають на все життя, що війна – це погано, що у війні ми молимося, трудимося і боремося. Що в цій війні ми перемагаємо і переможемо і по вірі цій, Господь укріпляє нас. І по нашій вірі, твердій і непереможній вірі в перемогу ми переможемо.
З нами Бог, з нами наша віра у Христа Господа нашого. І з Богом, і з вірою ми впевнено йдемо до перемоги.
Боже благословення на всіх вас!».
Спаси Господи!
