У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафія з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, вітаючи вас сьогодні із святою Неділею, вітаю вас із цим пиром на який сьогодні потрапили ми з вами. Весільне святе про яке говориться сьогодні у святій Євангелії, у притчі Господа нашого Іісуса Христа. Слухали ми сьогодні Євангеліє про весільне свято, яке цар робив для своїх підданих і запросив гостей.

Всі ми покликані на це свято, всі ми покликані на це свято, але чи вибрані ми, чи достойні ми цього свята, бути учасниками святої літургії? Говорячи про це, я згадав, хто був на західній Україні, можливо відпочивали, можливо бачили в неділю як люди йдуть до церкви. Особливо в горах, у сім’ях у кожного є окремий одяг для церкви, і в неділю, і тільки в неділю, і тільки до церкви одягається цей святковий одяг. Все найкраще одягається для церкви.

І поряд з цим, давайте згадаємо, коли ми заходимо на вокзал, наприклад, і бачимо безхатченків, бачимо їхній брудний одяг і як пахне від них неприємно.

Яка велика різниця між тим і тим. Тепер зрозуміємо, що говорив Господь, коли побачив людину в себе на весіллі й не у весільному одязі. Але сьогодні для нас не це головне, бо те, що ми одягаємо на тіло – не головне. Чим одягаємо ми душу свою, ідучи на духовний пир. Як очищуємо ми і чи в чистий духовний одяг одягається душа наша.

Йде війна і в цей воєнний час, коли ллється кров по всій землі, чи можемо ми думати про духовне, чи тільки треба думати про те, як перемогти ворога. Це правильно, потрібно думати про те, як перемогти ворога, але пам’ятати, що найголовніший воріг – він духовний.

Я згадую напевно декілька тижнів назад у вечері на мій телефон дзвонить хлопець, наш прихожанин, який зараз на війні. І на декілька днів його відпусти і він приїхав додому. Він є учасником активних бойових дій, він саме там, де ллється кров і смерть… І ось він телефонує мені:

– Батюшка, вийдіть на вулицю, на площу.

– А чому? Заходь

– Ні, батюшка. Я не можу зайти, бо на моїх руках кров людська…

Я вийшов на площу, я прочитав молитву, я завів його у двір церковний, по тому ми зайшли попили чаю. Але саме це є яскравим прикладом того, що людина відчуває, що в будь-якому випадку на душі залишається пляма, залишається кров.

Господь Бог обмиває цю кров, але ми повинні все одно відчувати цю біль, захищати свою Вітчизну, боротися зі злом і, перш за все із злом своїм внутрішнім.

Перемігши зло внутрішнє, ми переможемо ворога і зовнішнього.

Уявіть собі, як би на весіллі прийшла людина у закривавленому одязі, в сорочці, заляпаній кров`ю  із руками по лікті у крові. Чи було би веселе це весілля? Звичайно ні, Ця людина не дала б веселитися й іншим людям і зірвала б усе весілля.

Сьогодні служба Божа служиться і в Українській церкві, і в російських церквах. Сьогодні я бачив, воїни заходили у церкву, молилися наші воїни. І я впевнений, що там на росії теж сьогодні йде служба й заходять їхні воїни, можливо хтось заходить до церкви і молиться. Але чи є різниця між ними і нами? Вони воюють на війні й ми воюємо на війні. Але наша війна праведна і Господь омиває наші душі, бо ми захищаємо свою землю, ми захищаємо своїх дітей, ми захищаємо нашу Церкву від зла.

Їхні ж воїни – це окупанти, загарбники, грабіжники і насильники, у яких руки по лікті у крові. І я впевнений, як сьогоднішньому гостеві, який був у не весільному одязі, так і їм Господь вкаже на двері церковні. Бо не змивається їхня кров.

І сьогодні ми чули в Апостольському читанні, що кров праведників на них і на дітях їхніх. Кров кожного українця, тих, що в Бучі, тих, що сьогодні в Ізюмі знайшли і всіх українців, наших воїнів, наших дітей на них, на загарбниках, на росіянах. Відбілити це буде важко.

А наші воїни, так, вони воюють, вони знищують ворога, але з нашого боку це праведна війна. І Господь, милосердний Господь омиє своєю кров’ю їхню кров. Господь милосердний, Господь омиє їхні душі.

І нещодавно знову приїхав цей солдат, це вже була зовсім інша людина, бо Божа допомога велика. І з цією допомогою ми сьогодні боремося і перемагаємо!

Боже благословення на всіх вас!».

Спаси Господи!