14 жовтня у свято Покрови Пресвятої Богородиці Преосвященніший владика Євстратій, архієпископ Чернігівський і Ніжинський звернувся до парафіян храму святої покрови з такою проповіддю:
«Всечесні отці, дорогі браття і сестри, сердечно вітаю вас зі святом Покрова Божої Матері. Це свято найперше має історичну основу. І ми, згадуючи його сьогодні, вшановуємо явлення Богородиці у Царгороді, коли до міста майже беззбройного, бо військо в той час пішло в далеку країну воювати і оборонятися, підступили вороги. Обклавши місто, спричинили великий страх у його мешканців тому, що вони бачили, що захисту від нашестя чужинців серед війська вони не мають. І тому люди вдалися до єдиного можливого захисту. У великій кількості вони збиралися у храмах і молилися Богу і просили у Господа заступництва, захисту і допомоги.
Серед цих храмів був храм, що у районі, що іменується Влахерн. Цей храм був посвячений на честь Божої Матері і вважався головним серед храмів Богородиці Константинополя тому, що в ньому зберігалася велика святиня – риза Божої Матері. І коли під час бдіння і молитви серед храму, серед богомольців стояли святий Андрій Христа ради Юродивий і його учень Епіфаній, то святий Андрій побачив, як від вівтарної частини, ніби на хмарах небесних у повітрі з’явилася Пречиста Діва Марія в оточенні Святителів, Ангелів і Сонму святих. І Вона, знявши із голови Покров Свій, розпростерла його над Богомольцями. І запитав Андрій в учня свого: «Чи ти бачиш те, що і я бачу?». «Так, отче, бачу я Пречисту Владичицю з багатьма святими і вжахаюсь».
І коли люди почули про цей знак милості Божої, то вельми зраділи. А невдовзі сповнилося судження Боже і на супротивника, які оточили місто. Бо знялася на морі велика буря і потопила багато кораблів так, що багато чужинців загинули, а інші, бачачи, що немає їм успіху, повернулися до свого краю, знявши облогу. Від так щороку у Царгороді стали вшановувати особливо це явлення Божої Матері і прославляти Її милосердя.
Але очевидно, що навряд чи би ми тут і в наш час і по багатьох інших храмах в багатьох інших місцях так урочисто б прославляли Покров Божої Матері, якби вшановувалася у цей день давня історична подія. Але насправді ми вшановуємо не стільки те давнє чудо, але у цей день ми вшановуємо і прославляємо святу Владичицю Богородицю за незліченні милості і чудеса заступництва, які Вона являла і являє. І ми віримо, що і продовжує являти, і буде являти в майбутньому для тих, хто звертається до Неї і потребує Її допомоги, Її утішення, Її зміцнення.
І Покров Божої Матері символізує ті молитви і той захист, які вірні знаходять у Неї. Бо вона є нашою найпершою молитовницею і заступницею перед Богом. Як Матрі Сина Божого Вона без перестанку молиться за всіх вірних, за всіх, що потребують. І Господь чує Її молитви, бо сказано в Писанні: «Багато може молитва праведного». А Діва Марія є святіша над святими, є найближчою до Бога і тому молитва Її має надзвичайно велику силу.
Ми знаємо серед церковних піснеспівів один, який є улюбленим серед вірних. Слов’янською мовою він починається словами: «Взбранной Воєводе», а українською: «Непереможній Воєводі». У цьому пісне співі ми прославляємо Діву Марію, як обрану військову Провідницю, як воєводу, яка йде на чолі війська. Бо грецькою мовою цей пісне спів починається словами: «Іпермахос», тобто воїн перший, воїн попереду. Це був такий воїн, який, коли відбувалася битва, він ішов попереду війська, а ми розуміємо, що коли військо іде у бій, то найбільш небезпечний є передній край боротьби. І тому ті, хто стоять попереду, очевидно, що їм приходить і страх у серце більше, ніж для тих, хто стоїть позаду. Ті хто на фронті бачать смерть в очі, не так як ті, хто знаходиться в тилу.
Так ось оцей взбранний воєвода був той воїн звитяжний, який йшов попереду війська і своїм прикладом надихав його на битву. І ось так ми іменуємо Пречисту Владичицю тому, що вона крім молитов, також надихає нас на боротьбу зі злом, зі злом духовним і зі злом у світі цьому.
Важко уявити собі щось менш придатне до бою і до захисту у битві, ніж жіночий покров з голови. Очевидно, що це не є а ні зброя, а ні броня, а ні щит, а ні меч, які завжди асоціюються із силою, із захистом. І саме тому ми бачимо промисел Божий, що являє Господь захист через Божу Матір, через Її Покров, щоб показати, що не в силі Його сила являється, а в правді, любові, милості. І навіть хустка з голови жінки може мати більшу силу в захисті і в боротьбі з ворогами, ніж меч, ніж бомба, ніж ракета, ніж будь-яка інша зброя.
В сьогоднішній день ми, прославляючи Божу Матір, не тільки за давнє чудо, але і за всі чудеса і милості, які Вона являла і являє, також вшановуємо Її, як нашу Захисницю .
Сьогодні державне свято День Захисників і Захисниць України, День Українського козацтва, День, коли ми згадуємо українських повстанців, згадуємо тих, хто в роки Другої світової війни в русі Опору воювали проти поневолення чужинцями. І цим самим ми ще раз засвідчуємо, що не тільки в силі зброї, чи в кількості війська, але найперше в силі Духа перемога. Тому що, все те за що боролися покоління українців, Захисників і Захисниць України до тепер воно втілилося у життя. Україна є і Україна буде. І в наш час я переконаний ми є свідками великих чудес милості Божої тому, що так само як тоді здавалося, що столиця Царгород вже немає захисту, немає кому обороняти її від ворогів. А Господь захистив її через милість і заступництво Божої Матері. Так і наша столиця, коли здавалося ворогам, що вони вже дуже скоро захоплять і полонять і столицю і всю Україну, Господь надихнув Захисників і Захисниць для того, щоб стати проти ворога і перемогти.
Дорогі брати і сестри сердечно хочу привітати вас із цим величним днем, із нашим церковним і державним святом. Нехай Покров Божої Матері , Її молитви, Її заступництво, Її натхнення боротися зі злом допомагають нам, допомагають всім тим, хто стоїть на передньому краю боротьби. Нехай Господь захищає їх, наших Захисників і нехай дає Україні скору перемогу і тривалий справедливий мир!».
