У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми слухали цікаву історію про роками скорчену жінку, зв’язану болізнями, стражденну жінку, яку зцілює Господь наш Іісус Христос. Зцілює у день суботній і найцікавіше в цій історії є те, що противником цього зцілення став начальник синагоги. Людина, яка навпаки мала радіти цьому, але він сказав: «Не годиться зцілюватися в суботу». І Господь відповів йому, відповів йому про осля, яке він відв’язує в суботу і напоює. А цю жінку він не хотів розв’язати від її хвороб у суботу. Отже виходить, що своє осля, свою худобу він любив більше, ніж людей.
Століттями зв’язаний, пригнічений сусіднім народом був наш народ. Знищували нас і фізично і духовно, забороняли нашу мову й забороняли нашу церкву. І ось приходить Господь і розв’язує наш народ. Повертається наша культура, розцвітає наша земля Українська, зміцнюється наша держава Українська, стає на ноги і отримує Томос Українська Православна Церква, істинно Українська Православна Церква. І найпершим противником всього цього стає первосвященик Української православної церкви московського патріархату. Вся московська церква противиться, противиться тому, що розцвітає наша держава і стає на ноги наша Церква. І піднімає голову роками зв’язаний і пригнічений український народ.
І, здавалося б, не було нічого в цьому поганого, адже є демократія, кожен із людей має право на власну думку. Поки людина говорить цю думку, поки з нею можна дискутувати – це дійсно допускається Богом. Але коли нас прийшли вбивати, на нашу землю прийшли не із словом, а з автоматом, із танками. І почали вбивати наших дітей крилатими ракетами. Чи є це Божа справа? Хто каже, що це від Бога, це не правда. Крилаті ракети, які мають символічну назву «сатана» не можуть бути Божою справою. Але знову ж таки є церква, яка благословляє крилаті ракети «сатана». Є церква, так звана церква, яка благословляє на вбивство, ґвалтування і грабування нашого народу.
Чи буває осміяний Бог? Звичайно, що ні. Сьогодні вся наша земля, вся наша земля просякнута людською кров’ю. Кров людська заливає не тільки східні терени нашої землі, а й на заході страждають діти і проливається кров не тільки воїнів, а й мирних людей і наших дітей. «А кров людська не водиця», – сказав класик, український класик. І кров людська, невинна людська кров взиває до Неба про помсту, так написано в Біблії. І саме тому той хто підтримував цю війну декілька днів назад облитий був кров’ю Божою. Нічого просто так не буває у цьому світі. І ось декілька днів назад на святкуванні в Києво-Печерський Лаврі митрополит Онуфрій під час причастя розлив кров Божу. І розлив не просто на землю, а розлив на себе, облитий був кров’ю Божою. Ми можемо говорити про знаки Божі, ми можемо вірити, чи не вірити, але всі віруючі знають, що це найстрашніше – розлити кров Господа нашого Іісуса Христа. А розлити її на себе, ще вдвічі великий гріх. Я не буду говорити про гріхи інших людей, про це хай говорить Господь. Але я знаю, що наша земля обливається людською кров’ю і Господь не буває осміяний. І Господь сьогодні показує, хто є зачинщиком цієї війни, хто сьогодні благословляє на вбивства наших дітей і де сьогодні Істинна Церква.
Ще і ще раз я закликаю всіх – будьте уважні, бо нас убивають не тільки фізично, а й духовно. Нас роками звʼязували, сьогодні ми як народ, як Церква піднімаємо голову. Господь Бог подає нам руку, як подав Петрові, щоб ми повстали із попелу гріха, із скверни. Але нас знову хочуть затягнути у ярмо, нас вбивають і фізично, і духовно. Ми ж будемо триматися Бога і Господь Бог буде з нами.
Страшно, звичайно страшно, коли страждають діти, невинні діти. Але Господь Бог з нами, ми віримо в це. Господь Бог подає нам руку допомоги і допоможе нам, і ми виграємо цю війну, ми ПЕРЕМОЖЕМО. Ще треба кріпитися, ще треба боротися, бо тільки в боротьбі є наше спасіння. Кріпимося і боремося, і Господь Бог розв’яже наш народ, як розв’язав роками скорчену жінку.
Боже благословення на всіх вас!»
Спаси Господи!
