6 січня у Навечірʼя Різдва Христового настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Христос Рождається! Славімо Його!
Во імʼя Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні Навечірʼя Різдва Христового, переддень коли ми чекаємо, надіємося на Народження Бога Господа Нашого Іісуса Христа. Звичайно виникають складні питання, адже виходить 25 ми теж святкували Різдвяну службу і сьогодні перед Різдвяна служба.
Але взагалі цей рік, складний рік, важкий рік, рік війни, жорсткої, безпідставної агресії нашого сусіда, який прийшов на нашу землю з ракетами і бомбами. І нам треба жити в цьому році й святкувати. І шукаючи слова в цей день для вас, вчора прийшла інформація, що так званий патріарх московський Кирил, безжалісний, кровожерливий агресор путін оголосили на Різдвяні свята сьогодні 6 і 7 завтра перемир’я, затишшя. Я, читаючи цю новину, жахнувся не тому, що вони просять перемирʼя, я згадав інше. Декілька місяців назад російська ракета попала у пологовий, де жінка народжувала маленьку дитину. Чому не було тоді перемирʼя? Чому тоді не вжахнувся путін: «Що як це так, адже не у військову базу стріляємо ми, а по роддомах». Чому тоді Кирил не зробив заяву, що це неправильно стріляти в матір, яка народжує найсвятіше на цій землі – маленьку дитину?
Сьогодні ви просите перемирʼя? Ви хочете свята? Ви прийшли в чужу державу з кровʼю і ракетами, принесли розруху, смерть і горе, в тому числі й для малесеньких діточок і просите перемирʼя? Чому тоді, коли ракета попала у пологовий будинок, росіяни раділи, не осуджували, а раділи тому. «Так хохлам і нада» – говорили вони.
Свято не відміняється у дні війни, але війна не має вихідних. І поки нашу землю топче агресор, поки страждають маленькі діти від їхньої агресії, нелюдського відношення до всього українського і до українських дітей, про що ми можемо говорити з ними? Покиньте нашу землю, заберіться із своїми ракетами з нашого життя і тоді, можливо, ми поговоримо про щось.
Сьогодні поки у нашій хаті буде страшний агресор, наш Святий вечір, він буде цей Святий вечір, але ми будемо за столом, за святковим столом памʼятати ту маленьку дитину, яка під час свого народження зазнала ракетного удару від москаля-окупанта. Ми будемо памʼятати про тих воїнів, що стоять сьогодні, віддають життя своє за нас з вами, щоб ми могли накрити стіл, зварити кутю. Ми будемо розуміти, що Різдво Христове, що Народиться Господь в будь-якому випадку, появиться на небі зірочка Різдвяна в будь-якому випадку. Ми, як ті пастушки, прийдемо до Новонародженого Іісусика в будь-якому випадку. І як ті царі, принесемо дари Новонародженому Іісусу.
Але разом з тим на нашій землі сьогодні ходить Ірод зі своїми воїнами, які мають наказ вбивати, грабувати і ґвалтувати, вбивати наших дітей і вбити нашу віру в маленького Іісусика. Але ми вистоїмо, бо Бог з нами. Ще ніколи правда не була поборена. Віками стоїть правда, правда Христова й наша правда, бо ми не зазіхаємо на чуже, ми захищаємо своє.
Хай Новонароджене дитятко Іісусик береже сьогодні всіх дітей українських, береже сьогодні нас з вами і наших воїнів там на передовій, щоб ми могли зустріти Новонароджене дитятко. А ми готуємо передачу нашим воїнам, готуємо кутю, щоб завтра виїхала машина від нас і після завтра наші хлопці там на передовій скуштували нашу Покровську кутю.
Молимося, боремося і віримо – Господь з нами, з нами правда.
Боже благословення на всіх вас!».
