Фото наслідків ракетного удару по Чернігову 19 серпня 2023 року. Автор фото – Віктор Кошмал

У цю світлу неділю 20 серпня настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні Господь притчею про багача і боржників розповідає нам про те, що ми повинні прощати ворогів своїх. І сьогодні мені, напевно, буде найважче говорити про такі здавалося б зрозумілі біблійні істини, здавалося про те, що ми не повинні піддавати сумніву. І так важко сьогодні і, напевно, неможливо сказати, наприклад, тій мамі, яку вчора вбили московські окупанти балістичною ракетою, вбили її маленьку дитинку, яка поверталася із храму з освяченими яблучками. Як мені сьогодні говорити тій мамі – прости ворогів своїх?

Для того повинні зажити наші болючі, кровоточиві рани. Але найважливіше в цьому інше. Бо якби не було важко, мені потрібно сьогодні це говорити. Ісус Христос, на хресті розіпʼятий, молився за тих, хто розпинав Його. Казав: «Отче, прости їм, бо вони не знають що творять». І це по-християнські, але було б по-християнські ,якщо б хтось із учнів Його стояв біля хреста і казав – Ісусе, прости ворогів Своїх. Тобто є велика різниця, коли про прощення говорить розіпʼятий і коли про прощення говорить той, хто стоїть біля розіпʼятого. Коли про прощення буде говорити сама матір дитинки і про прощення буде говорити їй будь-хто, священник, єпископ, той, який сам не переніс того болю, того страждання. Для того, щоб ми говорили про прощення, треба самому зійти на хрест. Не дай Боже. Нікому з нас відчути той біль і страждання, коли вбивають твою дитину. Але тільки тоді я, не дай Боже, хтось інший, не дай Боже, будемо мати право говорити про прощення. Коли самі будемо розіпʼяті на хресті, тільки тоді ми зможемо зрозуміти що це говорити про прощення свого ворога, того, хто вбиває тебе, вбиває твою дитину, хто розпинає твою Вітчизну на мученицькому хресті.

Ми не відкидаємо прощення, але сьогодні, коли Спас став Спасом на крові, ми у своїй душевній болі почекаємо, щоб зажили наші рани. Один із київських авторів написав пісню, яка називається «Україна завжди буде». І ось в цій пісні є такі слова: «Ти прости москалів і надгробок постав». Ось я сьогодні за таке прощення, щоб не розповзалося це зло, сатанинська ненависть по всій землі. Щоб наші діти і онуки більше не знали, не чули, не розуміли, що таке тривога і ракети над центром міста.

Ми повинні сьогодні поставити надгробок над «рускім міром», не тільки над росією, яка обстрілює мирні міста і тих людей, які йдуть до Бога. Ми повинні поставити надгробок над усім «рускім міром», який сьогодні сіється і в Ніжині і по всій Україні в російських церквах. Їх бомблять, а вони все одно носять з собою георгіївські ленточкі, ікони царя й моляться до кіріла, який благословляє цю війну.

Ми не відкидаємо Божу заповідь – прощай ворогів своїх, але ми почекаємо, щоб загоїлись наші рани. Ми поставимо надгробок над могилою «руского міра» і простимо, і тільки тоді простимо. Бо біль, материнська, батьківська біль втрати своєї дитини ні з чим не може зрівнятися. Бо біль наша, загальна біль України за втратою сотні дітей і тисячі наших хлопців, воїнів, мирних людей ні з чим не може зрівнятися. Бо біль за мільйони українців роками, століттями знищених голодоморами, закатованих по Сибірах, сьогодні взиває до неба. Кров людська не водиця і кров, ця кров по Біблії сьогодні взиває до Неба й Господь сьогодні страждає разом з нами. Бо коли кажуть: «Як Бог може допустити це?». Бог, як Батько, як Отець наш Небесний сьогодні страждає разом з нами.

Тож нам не можна здаватися, щоб це зло, сатанинське зло «руского міра» не розповзалося по всьому світові й по нашій землі. Щоб сатанинське, нечестиве зло «руского міра» ми похоронили сьогодні, ми повинні триматися разом і Спас Господь наш Ісус Христос буде з нами. Він страждає разом з нами, Він молиться за нас до Отця Небесного, Він спасає нас. Ми віримо в це й з цією вірою будемо жити, молитися, трудитися і боротися.

Боже благословення на всіх вас!».

Спаси Господи!