Сьогодні, 28 серпня, у храмі святої Покрови зібралися ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відслужили молебень до Господа нашого Ісуса Христа за здоровʼя всіх «чорнобильців» перед іконою «Чорнобильський Спас».
Отець Михаїл звернувся до присутніх з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!
Півтора роки назад прийшов на нашу землю безжалісний окупант. Чому я загадав це сьогодні, саме з цього починаю тому, що тоді ми українці здивували весь світ, бо на нас йшла стотисячна навала й тисячі танків. Крилаті ракети бомбили всю Україну, а ми були неготові до цього. І казали, що за три дні буде захоплений Київ. І про це говорили не тільки москалі, про це говорили військові, серйозні аналітики. А ми вистояли! Бо ми українці!
Тоді у 1986 році навіть німецька техніка відмовляла, вистояли ми українці. Й по великому рахунку врятували світ, бо тоді була така ситуація, що пів світу могла знести. Сьогодні ми рятуємо світ від рашиської чуми, як і тоді ви врятували світ від радіації. І виникає питання – в чому сила нашого українського духу? В чому сила наших українських воїнів? В чому була ваша сила тоді? В чому наша сила тепер? І я запевняю у вірі нашій, бо з нами Бог! З нами Бог, зрозумійте народи, з нами Бог і тоді, і зараз.
Інколи питають – а де Бог, коли ми страждаємо, коли гинуть безвинні люди, страждають діти? Відповідь богословів дуже проста – Бог страждає разом з нами, з дітьми, з тими невинними. Він невинний сходить на хрест, Він невинний проливає кров і страждає заради того, щоб укріпити вас воїнів «Чорнобильців», укріпити сьогоднішніх воїнів там на передовій, укріпити нас тут у тилу. Щоб так разом, як тоді разом стали одною силою і збороли радіацію, так і сьогодні разом стали одною силою і здолали цього безжалісного нелюда, який прийшов на нашу землю.
Тоді й тепер йде велика боротьба. І найважливіше в цій боротьбі духовна сила. А духовну силу ми черпаємо тільки у Бога. Нехай Господь Бог наш Спаситель, Чорнобильський Спас, хай Матінка Божа, Успіння Якої ми сьогодні святкуємо, хай всі святі стануть сьогодні на оборону нашої землі й укріплять вас ще на многії літа. Бо виходить так, що ми збираємося навесні і згадуємо померлих, а сьогодні ми збираємося і згадуємо вас живих, щоб ви ще жили і своїм прикладом показували, що ми не здаємося! Радіація нас не здолала, так і якийсь москаль нас не здолає, навіть і думки такої немає.
Сили вам і наснаги. Все одно неможливо не згадати, Царство Небесне всім померлим. Скільки років вже пройшло, а я завжди памʼятаю ліквідатора Євгенія Петровича, такий був дядько і що цікаво був москалем до костей, а допомагав нам Українській Церкві. Бо жінка – українка, жив на українській землі й по духу він значить був українцем. Хрест на вхідних воротах до храму, то його робота. Комуняки хрест спиляли, а Петрович допоміг нам його відновити. Він зробив добре діло і нагорода буде на Небесах. Десятки років пройшли, а я памʼятаю його і молюся.
Будемо памʼятати і молитися за всіх померлих, будемо молитися за здоровʼя вас живих, а Господь Бог і Матінка Божа береже всіх вас!
Боже благословення на всіх вас!».
