У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа!

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні Господь розказує притчу про господаря, який скликав вечерю і гості один за одним відмовились прийти до нього на вечерю. Напевно, кожен із нас був у такій ситуації, коли ми готуємось до якогось свята і хтось не прийде і місце за столом порожнє. І оте порожнє місце за столом, ті гості, яких ми кликали, а вони не прийшли, і так ніби порожнє місце в душі.

Господь наш Ісус Христос кличе кожного на Свою вечерю. Господь приготував для нас все найкраще і як ми з вами часто відмовляємося від тієї вечері.

Перш за все, дуже часто ми шукаємо причину, щось змінилися, змінилися обставини. Ми народилися, ми хрестилися, ми говоримо, що ми православні християни, ми віримо в Бога. Але в неділю прийти до храму нам заважає та чи інша обставина. І розуміємо сьогодні, слухаючи цю притчу, що ніякі обставини неповинні заважати нам прийти до храму, до Бога, прийти на Його вечерю, прийти, причаститися, помолитися.

Обставини в житті бувають різні, але коли прийшла війна і окупанти стояли під Ніжином, то я памʼятаю, що наш храм був переповнений. Я памʼятаю ту хвилину, ту годину третього дня, коли весь храм стояв на колінах і старанно молилися до Господа нашого Ісуса Христа, щоб Він уберіг наше місто. Ось обставини, які привели до Бога. Бувають різні обставини, але можливо когось і відкинули ці обставини від церкви, хтось шукав спасіння в іншому місці, а не в церкві.

Один купив землю, один купив волів, третій одружився і всі відмовляються від тайної вечері. Бо не вистачає часу, як часто нам не вистачає часу: «Отче, я б сьогодні був у храмі, але не встиг зробити ту чи іншу роботу, потрібно було їхати туди чи в інше місце». Не вистачає часу нам завжди, все наше життя дуже коротке, особливо, коли прийшла війна, коли вбивають нас. Ми розуміємо на скільки коротким є наше життя і, компенсуючи це, ми можемо наповнювати своє життя чимось іншим, але не Богом. А можемо прийти до Бога, доторкнутися до Його вічності, причаститися Його великих Дарів, які Він приготував сьогодні нам з вами.

Сьогодні Бог кличе кожного з нас і каже: «Багато званих, але мало обраних». Всі, хто сьогодні звертається до Господа нашого Ісуса Христа, всіх, хто сьогодні стоїть на вечері Його, ми є обрані й ми будемо з Богом, і Господь Бог дарує нам Його радість, радість перемоги. Ми віримо в це, але хочеться, щоб було більше обраних. Господь кличе кожного, прислухайтеся до Його поклику, відкладіть всі справи, бо всі вони неважливі, коли Господь закликає. Все ми можемо зробити, коли прийдемо і звернемося до Бога, коли пошануємо, помолимося до Господа нашого Ісуса Христа.

Згадалося мені, наша прихожанка, царство Небесне, вже померла, колись розповідала: «Батюшка, колись я нічого не встигала, і на городі зробити, і на базар сходити, і дітям допомогти, і все не вистачало часу. І от, коли я почала ходити до церкви, мені дивно, бо я все встигаю. Все встигаю та ще й коло церкви попрацювати, клумби пополоти, квіти посадити встигаю». Господь управляє тоді нашим життям, Господь допомагає нам, коли ми прийдемо до Нього на Його вечерю. Господь допоможе нам перемогти ворога, безжалісного ворога. Господь допоможе нам очиститись і очистити нашу землю від нелюдів, так як очистилася Чернігівська земля, очиститься і вся Україна.

І найважливіше – молитися Богу, почути Його заклик і жити, трудитися і боротися з іменем Господа нашого Ісуса Христа!

Боже благословення на всіх вас!».

Спаси Господи!