Вербна неділя: завжди залишаймося вірні Господу нашому Ісусу Христу

У свято Входу Ісуса Христа до Єрусалиму отець Олександр звернувся до парафіян храму святої Покрови з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.

Дорогі во Христі браття і сестри, перш за все, я хочу привітати всіх вас із причастям, нехай це вам буде на зцілення душі й тіла, на зміцнення вашої віри, на отримання благодаті Божої.

Сьогодні ми всі добре знаємо, яке свято ми святкуємо і ми не просто згадуємо історичну подію, коли народ із пальмовими гілочками зустрічав Ісуса, як Царя. Ми непросто згадуємо цю подію, а ми сьогодні відчуваємо і уявляємо це, що Він дійсно до нас приходить, як Цар, тільки як Владика і Цар миру. І звичайно ж, миру в Нього завжди і просимо.

І ось, коли народ цей торжествував і восхваляв Його, а Ісус їхавши на віслюку плакав. Зупинимося, чому ж на віслючку їхав Ісус Христос, бо завжди царі вʼїжджали на колісницях, на конях. А Господь обрав віслючка, як символ миру. Віслючків поважали, вони допомагали людям переносити вантажі, діток возили. Тому це особливий символ. Так як ми знаємо голуб є символом миру, так і віслючок був обраний Господом таким символом. І чому ж плакав Ісус? Він плакав з декілька причин. По-перше, Він знав, що приблизно через 40 років буде зруйновано Єрусалимський храм, буде зруйновано Єрусалим і цей народ буде нищитись. Він плакав також за людську неміч, бо багато з цих людей, які його зустрічають, через декілька днів стануть байдужими, коли Його розпинатимуть. А частина людей з іншими буде кричати: «Розіпни!».

І нам не варто дивитися чи переводити стрілки на тих людей, а варто дивитися на самих себе. Вʼїжджаючи до нас, як Цар миру, Ісус Христос плаче і за нас усіх. Я маю на увазі сьогоднішнє суспільство. Він плаче за неміч кожного з нас, як духовну, так і фізичну. І ми з вами маємо подумати, серед тих зустрічаючих ким ми хочемо бути – чи тими, які залишаться Йому вірні завжди в усьому і в будь-які часи. Чи коли у нас стане все добре, ми дещо забудемо. А інколи, коли погано, проклинаємо, відвертаємось від Бога.

Отже, сьогодні, славлячи нашого Господа, зустрічаючи Його, ми водночас молімося, щоб Він укріпив нашу віру. Щоб ми ні за яких обставин, ні в радісних обставинах життя, ні в сумних, ні в часи випробувань, як зараз ми переживаємо, щоб ми були вірними Богу й наша віра полягала у довірі Йому й у нашій вірності.

Нехай же наше сьогоднішнє свято, свято радості, зустрічі Господа для нас залишається завжди, тому що з нами Господь. Він гряде до нас, Він йде, щоб нас спасти. Амінь!».

Більше фото тут:

Comments are closed